Удивление, оно, как глоток. Одинаковое движение горлом. И хочется, как воды. Как-то мне попался отрывок воспоминаний Константина Паустовского, о том, как он приехал в Тбилиси, его знакомили с какими-то людьми, они выпивали, веселились весь вечер. А потом его отвели в пустую комнату, чтоб он смог отдохнуть, поспать. Константин проснулся среди ночи и ему показалось, что он из сна попал в сон. Вокруг него были какие-то странные животные с удивленными глазами. Это были картины Нико Пиросманишвили. Т...
Читати далі →

Мне часто кажется, что мейнстрим в искусстве существует только для того, чтоб разводить подполье, сопротивление, обочину)) Сам он вообще не дает вина искусства, сколько его не дергай за натруженное вымя. Но нужно что-то, чтоб быть вне его. Оттолкнуться от пошлости (того, что идет-пошло). Все черновицкие поэты, от которых осталось хоть пару строк, это в большинстве, или ребята, которых ненавидело государство (причем бессмысленно), или, которые сами ненавидели его. Они, к слову (если подумать),...
Читати далі →

Люблять писати у нас про знаменитих людей, чиї імена пов'язані із Чернівцями. В той же час деякі з них залишаються абсолютно невідомими у Чернівцях. Причому такі, що зіграли ключову роль у долях багатьох чернівчан.28 червня 1940 року чернівецькі комуністи, яким несподівано випав нечуваний джекпот, прийшли до Чернівецької тюрми, щоб запобігти вивозу політв'язнів до Румунії. Жандармерії, однак, було не до в'язнів. Вони мріяли виїхати самі. Тому протестуючі, повз приймальню із красивими, ще австрій...
Читати далі →

Я перепрошую читачів за те, що якби втягую у суто приватний (таким він став) конфлікт із Вадимом Пелехом (директором телеканалу ТВА і кращим другом політиків). Але тут є певна суспільна складова. Останні півроку конфлікт активізувався до якоїсь критичної межі. І все через мене. Це моя провина. Чому? Тому що я не відповідаю. Тобто, я вирішив влаштувати таке «нєпротівлєніє» яко Будда, хитати головою і плямкати думками, що ось… нехай буде так, як є. Хай людина втішиться, а я вже потерплю… Тут і ...
Читати далі →

Посмотрел вчера сюжет, как мусорники на Университетской пытаются переселить во двор, где находится офис «Черновицкого проминя». Но не только этот офис (про что забывают,) еще и другие офисы и частный дом. Разумеется, это решение не санитарное, а политическое. То есть судьбу мусорников у нас решают политики. Начну с того, почему мусорники на Университетской (и не только) подванивают чуть больше, чем полагается. Потому что теперь не у всех есть деньги на мусорные пакеты, потому что в городе мас...
Читати далі →

(у Чернівцях) Творчий курс «Як навчитися писати краще, аніж журналіст»6 занять:1. загальні принципи 2. репортаж 3. нарис 4. рецензія 5. інтерв'ю 6. родзинкиКурс проводить Сергій Воронцов початок із 10 травня подробиці по: 066 0278764 або лічка в «Facebook»...
Читати далі →

Цією розповіддю (радше новелою) Леоніда Фукса колись розпочалася рубрика «Чернівецькі історії» у газеті «Свобода слова», котру вів я після того досить тривалий час. Звісно, вже було. Але тим не менш. До другої річниці смерті Леоніда Фукса.Публікація Сергія Воронцова, Сергія Сулими. ПРО ЧУДО ТА ЧЕРЕВИКИЦе було дуже давно. Чи то у 46 чи то у 48 році, але точно пам’ятаю, що вже мали розпочатися заняття в школі, на носі 1 вересня. Жили ми тоді на вул. Українській у будинку № 35.Ми – це я, моя баб...
Читати далі →

Дивлюся фільм Германа про Довлатова і згадую сам, що пригадується про ті часи. І мимохідь така думка, очевидна абсолютно. Якщо час чи ситуація не відрефлексовані, то все повториться, звісно. Хтось скаже: так ми відрефлексували! Абсолютно ні. Просто пропаганда вчить ненавидіти. Так само у радянські часи вчили ненавидіти царські часи і монархію. Але натомість отримали червоного царя Сталіна. Тобто, вони так страшенно боролися із монархією, всерйоз, люто, а цар всередині виявився, тому він і зов...
Читати далі →

Купив якось у Львові книгу Збігнєва Герберта польською. Та й забув. Взяв погортати вчора ввечері, і там про Чернівці і Целана. Хто такий Герберт? Видатний польський поет, культурна легенда часів воєнного стану і «Солідарності» у Польщі. Перекладений головними мовами, лауреат, успішний драматург та інше. Герберту подобалися вірші Целана, і він почав думати, що вони такі не схожі ні на що, тому що той з Чернівців. Потім він познаймився із Даном Пагісом, якого у нас не знають, і дізнався, що ...
Читати далі →

Це оповідання не дуже відомого (та що там, підзабутого), але дуже талановитого письменника Альфреда Маргула-Шпербера. Народився він у Сторожинці у заможній родині (батько був управителем Янку Флондора). Альфред працював журналістом у Чернівцях, літератором, багато листувався із провідними письменниками Європи: Томасом Манном, Германом Гессе, Штефаном Цвейгом, Мартіном Бубером. Перекладач Аполінера та Еліота. І людина, яка описала ландшафти (людські і природні) не тільки Чернівців, але й Сторожин...
Читати далі →