Апостол Сталіна (кілька повчань від Луки)



Люблять писати у нас про знаменитих людей, чиї імена пов'язані із Чернівцями. В той же час деякі з них залишаються абсолютно невідомими у Чернівцях. Причому такі, що зіграли ключову роль у долях багатьох чернівчан.

28 червня 1940 року чернівецькі комуністи, яким несподівано випав нечуваний джекпот, прийшли до Чернівецької тюрми, щоб запобігти вивозу політв'язнів до Румунії. Жандармерії, однак, було не до в'язнів. Вони мріяли виїхати самі. Тому протестуючі, повз приймальню із красивими, ще австрійськими, дзеркалами (що обов'язково стояли мало не у кожній установі Чернівців, такий був підхід до життя), увірвалися до тюрми і змусили охоронців відкрити двері камер. В одній з камер знаходився міцний чоловік із примітним великим шрамом-зигзагом на щоці. З сорока двох років свого життя цей чоловік просидів у тюрмі вісім років, чотири роки воював, дев'ять разів був арештований, і шість років вчився у школі. Через кілька тижнів він стане одним з керівників Чернівців і буде розпоряджатися долями тисяч чернівчан. Звали його Ласло Лука (Лука — прізвище).

 

 Не так давно у Державному архіві Чернівецької області натрапив на фото, де Ласло Лука,  який щойно був звільнений із Чернівецької в'язниці   стоїть на Центральній площі із комуністичними соратниками. задумливий і імпозантний. Із люлькою, у бриджах, із ланцюжком годинника,  вальяжно спостерігає за ходою радянських військ по вулиці Головній, а тоді Реджелє Фердинанд. (фото  дуже примітне, воно внизу статті, власне, воно може і спонукало написати) Можна сказати, Лука на фото тільки з тюремної камери, але вираз  обличчя у нього такий, ніби він… приймає цей парад.  Можливо доля впізнає обранців за виразом обличчя? Тому що через рік Лука стане депутатом Верховної Ради СРСР, через років сім міністром фінансів Румунії, та її віце-премєром. І буде приймати паради, стане одним із найбільш впливових політиків цієї країни. А ще через кілька років його присудять до смертної  кари.

Нас могли б зацікавити два питання: що було в голові цієї людини, а друге:  яку участь брав Ласло Лука у депортації восьми тисяч буковинців у Сибір, яка відбулася 12-13 червня 1941 року.  Останнє навіть цікавіше. Тому що організація депортації у Сибір таємниця досі. Якщо ми хочемо знати імена героїв,  чому б не дізнатися імена антигероїв?

  Однак, спочатку про психологію.  В якомусь сенсі,  це корисніше.

З психології  хтось щось для себе візьме.  Відомо мені, наприклад, що один з буковинських керівників вищих  щаблів, на початку дев'яностих за відсутністю іншої літератури про успіх, читав «Майн кампф»  Гітлера.  І робив виписки. Коли йому зауважували, що йдеться загалом про погляди фашиста, він відповідав :«так технологія ж та сама». Досяг.

Перше, Лука був романтиком.  Він був любителем пригодницького чтива з дитинства. І, як казав пізніше, вимріяв для себе успіх… через пригоди. І іншого не бажав.  Наполеглива праця, пихтіння та кректання на кар'єрній драбині його майже не цікавило. Романтик від початку чомусь почувається вищим. Без жодних заслуг. Тому що романтик.  Зараз  романтичних людей теж чимало. У сімнадцять років, наголошує, офіційна біографія, Луку, вихідця із небагатої родини, загребли до австро-угорської армії, і він мав щастя спостерігати, як кишки та кінцівки його товаришів усіювали поля Галичини та Буковини, де відбувалися бої Першої Світової. Після того, пише Лука, він став переконаним пацифістом і ненависником імперіалізму, який призвів до війни. Він пізнав. що ці мільйони людей загинули через капіталістів.  Тому він вирішив боротися із ними. Так логічно вимальовується біографія. Правдоподібно. Хлопчик. Війна. Смерті.

 Насправді війна по-різному впливає на психіку.  Відомий письменник  Ремарк, наприклад, справді, став пацифістом. Але він якраз майже не воював. Кілька тижнів. А Лука провів на фронті кілька років. Усе життя потім він любив полювання.  Товаришам по полюванню він іноді, жартома, говорив, коли з'являлося стадо косуль: " Уяви, повиходило різне бидло тупе: а з ними їхні  вагітні жінки,  діти. Що ти робитимеш?" Після цих слів він починав стріляти по косулях.  Він мав би ненавидіти війну, адже він був ветеран бійні,  так наголошувала біографія.  Але насправді почав ненавидіти і зневажати людей.  За їх тупість? глухоту? окремість? За юність проведену під кулями? Хто зна..

 В цьому таємниця будь-якої романтичної біографії. Її представляють так, а насправді вона являє щось зовсім протилежне.  Багато політичних біографій надто романтичні. В усі часи.

Лука зневажав обивателів.   У молодості він любив ресторанне життя.  Але, без ідеї, не курви, не вино не здавалися йому смачними. Він читав весь час марксистські брошури. Він зробив найбільшу ставку свого життя. На комунізм. І грав відчайдушно. Одного разу через загратоване вікно камери проповідував у тюремний двір комунізм чотири години поспіль.  Він робив так часто, ніби тренуючись. Через кілька років він працюватиме на радіо Комінтерна.

Лука був гравцем.  У найширшому сенсі.  Він грав в усе. У камерах, де він сидів по політичних справах,  він підходив до сокамерників і пропонував грати в шахи.  Набридав із цим проханням. Один з в'язнів якось  виявився сильним шахістом. Лука весь час програвав, шаленів і викидав фігури у парашу.  Через якийсь час він знов підходив і казав: зіграємо у шахи. В'язень відповідав йому: якщо дістанеш їх, погоджуюся.  Лука сварився, діставав фігури із сечі, відмивав їх. І вони починали грати знов. Він знов програвав, знов шаленів, і знов кидав їх у сечу. Ця історія із шахами, здається мені, геніальною за влучністю метафорою політичної гри. Програвати, викидати все у лайно, відмивати, грати знов.   

Лука ставився до влади, не як до якогось там нудного державного управління. Йому подобалося саме зірвати куш. Коли комуністи у 1947 році фактично здійснили переворот у Румунії, Лука приміряв кинуті мантії і генеральські  мундири. Це згадували.  Він ніби грав посадами, атрибутами влади. Справа лише у маскараді, у фарті,так розумів він.   

 Отже, у 1940 році фарт небачений, неймовірний, коли закоренілий в'язень стає заступником мера великого міста, потім депутатом Верховної Ради СРСР, випав на його долю. Місцевих комуністів у буковинську владу не взяли. Їх не знали.  В них не вірили, тому що підозрювали, що зіштовхнуться із ідеалістами.  А необхідна — практика. Ласло Лука був бійцем  Комінтерну, сталінської, за велким рахунком, організації. Йому повірили. І не дарма.  

 Радянській владі належало у найкоротші терміни розібратися із біженцями з Румунії, і У Румунію, скласти списки ворожих елементів для майбутньої депортації(що тримали у таємниці). Потрібні були циніки.  В усьому цьому, так чи інакше, міг допомогти Лука. Він опікувався біженцями на той, і на цей бік кордону. Він просвічував своїм поглядом. Він добре знав, що таке дно. Безпечне для нової влади. Ідеалізм та принципи, для влади небезпечні.  Багато з тих, хто звільнив його з тюремною камери літнього дня, теж потрапили у списки депортації. Дехто навіть повісився по дорозі у Сибір, прямо у вагоні.   А сам Лука вловивши фарт за хвіст, вже міцно тримав його. Все було по-чесному. Вони вірили.  Він грав. Хто мав перемогти?

 Через рік розпочалася війна, але він встиг втекти із більшовиками. У Москві він одружився на красивій чернівчанці Бетті Бірман. Але що там Бетті.  Лука припав до серця Сталіну.  Сталін зрозумів це свій. Вони однієї крові.  Цьому чоловіку не треба пояснювати.  У 44 році Ласло Лука змінює угорське ім'я Ласло на румунське Василє. І повертається до Румунії. Тому що біографія, ім'я, чи вишита сорочка, це лише інструмент. Вони, щонайменше, не повинні заважати.  А краще нести до успіху. Лука стає міністром, третьою людиною у Румунії.  Тому що був другим у списку Сталіна для Румунії.  Він, вічний маргінал тепер прийматиме паради. Так, як мріяв.

 У 1952 році, однак, Лука вирішив зіграти у свою гру. І це не сподобалося ані Сталіну, ані його ставленику Георгію-Деж(тодішньому лідеру Румунії). Луку оголосили ворогом народу.  У цей момент Лука втратив свідомість. Відчувши кінець фарту.  Його судили і присудили до смертної кари, яку замінили довічним ув'язненням  З цієї останньої камери він ще писав Георгію-Деж,  запевняючи у відданості і любові. Той не відповідав, і зазвичай писав на цих листах: «стара свиня, сволота, яка ніколи не виправиться».  Певно, румунський лідер знав, що писав. Навряд чи гравець Лука хоч щось хотів змінити у собі. Адже навіть за той день, коли двері тюрми відчиняються, і вдячний тупий натовп виносить тебе на вулицю, ставить над собою… За цю одну мить  багато що можна поставити на кон. Можливо навіть все.

Так здавалося Ласло Лука.

Він помер у тюрмі. Втім, майже одразу після смерті, його реабілітували. І вдові-чернівчанці призначили підвищену персональну пенсію. Будьте корисними своїм дружинам.
Вийшло друком у газеті «Чернівці» (№ 29, 2018 рік)



На фото: Ласло Лука (із люлькою) на Центральній площі Чернівців двиться парад радянських військ 3 липня 1940 року. Поруч (у центрі) Бернгард Кац, лідер чернівецьких комуністів.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте