Сергій Воронцов
Рейтинг
+1660.10
Сила
4785.88

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Про чудо та черевики

Цією розповіддю (радше новелою) Леоніда Фукса колись розпочалася рубрика «Чернівецькі історії» у газеті «Свобода слова», котру вів я після того досить тривалий час. Звісно, вже було. Але тим не менш. До другої річниці смерті Леоніда Фукса.Публікація Сергія Воронцова, Сергія Сулими. ПРО ЧУДО ТА ЧЕРЕВИКИЦе було дуже давно. Чи то у 46 чи то у 48 році, але точно пам’ятаю, що вже мали розпочатися заняття в школі, на носі 1 вересня. Жили ми тоді на вул. Українській у будинку № 35.Ми – це я, моя баб...
Читати далі →

Танці на граблях

Дивлюся фільм Германа про Довлатова і згадую сам, що пригадується про ті часи. І мимохідь така думка, очевидна абсолютно. Якщо час чи ситуація не відрефлексовані, то все повториться, звісно. Хтось скаже: так ми відрефлексували! Абсолютно ні. Просто пропаганда вчить ненавидіти. Так само у радянські часи вчили ненавидіти царські часи і монархію. Але натомість отримали червоного царя Сталіна. Тобто, вони так страшенно боролися із монархією, всерйоз, люто, а цар всередині виявився, тому він і зов...
Читати далі →

Мовчання серед проституток

Купив якось у Львові книгу Збігнєва Герберта польською. Та й забув. Взяв погортати вчора ввечері, і там про Чернівці і Целана. Хто такий Герберт? Видатний польський поет, культурна легенда часів воєнного стану і «Солідарності» у Польщі. Перекладений головними мовами, лауреат, успішний драматург та інше. Герберту подобалися вірші Целана, і він почав думати, що вони такі не схожі ні на що, тому що той з Чернівців. Потім він познаймився із Даном Пагісом, якого у нас не знають, і дізнався, що ...
Читати далі →

Чорна ганьба у Чернівцях

Це оповідання не дуже відомого (та що там, підзабутого), але дуже талановитого письменника Альфреда Маргула-Шпербера. Народився він у Сторожинці у заможній родині (батько був управителем Янку Флондора). Альфред працював журналістом у Чернівцях, літератором, багато листувався із провідними письменниками Європи: Томасом Манном, Германом Гессе, Штефаном Цвейгом, Мартіном Бубером. Перекладач Аполінера та Еліота. І людина, яка описала ландшафти (людські і природні) не тільки Чернівців, але й Сторожин...
Читати далі →

Путешествие за забытым

Пахнет здесь мочой и смертью. В месяц раз, а то и в неделю выставляют гроб на видном месте, в вестибюле. Кормят мягким и скучным. Лица вокруг серые и чужие. Как я тут оказался? Бог знает, а я нет. Был, конечно, еще сад. Гуляй, лежи, сигареты стреляй. Стрельнул, вроде, зажил, будто это хозяйство твое, одно за ухом, другое в кармане, и ты этот дым потом медленно так в себя сцедишь, чтоб до косточек добрался. А пока стоишь так на перекрестке, ждешь: когда, у кого? Всматриваешься в людей, интерес...
Читати далі →

Бабушки асфальта

Славен час... … когда на улицы, подметенные розами, выходят ранние бабушки, бабушки асфальта. Брошенные прекрасным Обшанским, демоном порядка с ассирийским взглядом. В своих зеленых, как ислам, платках Со своими советскими кошельками, со своими резиновыми сапогами, раскладывая твороги, как цветы сытости, нежнейшего цвета яйца, и сморщенные как их лица Яблоки. Как цветы — утренней росы, так ждут они выручки. вкладывают чеснок в руку, говорят сердито «возьми, возьми» зазывно скрипят: ...
Читати далі →

Чи зникали сто картин Андієвської у Чернівцях? І чи буде тут її музей?

Сенсація, яку вчора подарували нам буковинські ЗМІ (зокрема «Молодий буковинець» і «Букньюс») про зникнення ста картин Емми Андієвської (цьогорічного лауреата Шевченківської премії) у Чернівцях виявилася трошки того… Якраз співпала вона із тим, що чернівецькому медійному середовищі обговорювалося, що не треба цих коментарів експертів і багатьох точок зору. Для сенсації і пропаганди достатньо однієї. Насправді, якщо б коментар взяли, а це справа хвилин двадцяти-тридцяти, то а) з'ясували, що карти...
Читати далі →

Чернівецька історія від вівці

Вчора мені розповіли про одну книжечку, яка має назву «Легенди Чернівців від Чорної вівці». Розповіли так, що наважився її почитати. Текст книги був куций, невеликий і мені здалося, що я його подолаю. В анонсі вказали, що книга для дітей молодшого, середнього, старшого віку та їхніх батьків. Таке широке коло підказало, що маю справу із чимось особливим. І хоч початок мені здався нуднуватим, далі пішли справжні родзинки. Мій погляд зупинивися на такій сентенції щодо Центральної площі: «На цій...
Читати далі →

У допомогу пасквилянтам та шукачам ворогів народу

Мало хто (а може й ніхто) у Чернівцях зараз знає Анатолія Шайкевича, це — успішний кіносценарист, автор багатьох доволі відомих фільмів (наприклад, «Заповіт Сталіна», «Приморський бульвар») Шайкевич і сьогодні живий. Колись він був чернівчанином і, судячи з усього, любив це місто. Трохи нижче фото відкритого листа до нього. Як бачимо, у ньому вказана навіть домашня адреса Шайкевича, Це був кінець п'ятдесятих років, тоді навіть могли вказати особисті дані «ворогів народу» (потім владу трохи попус...
Читати далі →

«Тропік Рака» у Чернівцях

І знов про журналістику. Чернівецькі журналісти читали найновішу літературу і одразу переймали ідеї. І це ставало помітним по публікаціям. У 1934 році Генрі Міллєр написав знаменитий «Тропік Рака», який вразив світ вивільненим еротизмом, який межував з порнографічностю. У 1935 році журналіст чернівецької газети вже пристосував нову ідею до простої чернівецької замальовки (тоді щодня друкували у газетах замальовки і вірші, вважалося популярним). Цитата з газетної публікації 1935 року: «Ратгаус...
Читати далі →