Сергій Воронцов
Рейтинг
+1687.42
Сила
4860.46

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Немного неба в глазах

немного неба в глазах...//Вокруг нас тысяча камертонов. Камертонов, которые настраивают не инструменты, а людей. Как настроишься, так и проведешь… жизнь? Камертоны могут быть разными: газеты с политическими новостями, псарни ток-шоу, афиши улыбчивых дурашливых счастливых звезд. Но самый прекрасный, самый чистый камертон мало кого интересует. Хотя он всегда с нами. Точнее, над нами. Удобнее не придумаешь. Чтобы подстроиться под него – надо посмотреть вверх… на небо. Такие мысли плывут, как торж...
Читати далі →

Новорічний детектив від Зеленбуду. Чому поглумилися у Резиденції

Вчора чернівчани намилувалися у постах обрізаними ялинками у скверику навпроти Резиденції. Результат дій майстрів сокири і дизайну перевершив найсміливіші очікування. Я хотів би, щоб громадськість не випустила одну важливу деталь щодо цих ялинок. Керівник озеленителів Олександр Брязкало повідомив у Фейсбук, що «роботи по видаленню аварійних дерев проводяться працівниками тресту зеленого господарстава відповідно до звернень мешканців та дозвільних документів (ордер 238 від 06.07.2017 на видалення...
Читати далі →

Прутские острова

алхимия//Залезть на какой-то прутский остров, чтоб горячий песок, валуны и зеленая быстрая прохладная вода. И так там где-то обустроиться, чтоб пахло вокруг пижмой и ромашкой и еще какими-то травами, которых ты не знаешь. Сорвать теплой ежевики, положить на язык, и почувствать, что она как будто поспела для этой жары, такая кисловатая, такая освобождающая от жажды. И рассматривая ладони в красном ежевичном соке, подумать, что счастье земное как-то всегда удивительно многокомпонентно, как коктейл...
Читати далі →

Лекція Вишинського. Армія глиняних

Вчора у медіа-центрі «Бель вю» читав лекцію Святослав Вишинський (власне, лекцій насправді було дві). У анонсі було речення: «Чи можлива незалежна журналістика у провладних та опозиційних медіа в Чернівцях?» Про це була одна з двох лекцій. Після констатації, так скажемо, плачевного, Святослав якби майже явно дав відповідь — неможлива. Просто фактично так виходить. Такі факти. Так думаю: а що утворює незалежність насправді? Вважається, що, переважно, «власне» джерело фінансування. Тільки? Х...
Читати далі →

Не варто прогинатися під мінливий світ, світ точно не прогнеться під вас

Ми занурюємося в історію не для того, щоб дізнатися про когось там. Якщо, звісно, ми не політики, і нам не треба солідного обгрунтовання для теперішніх своїх злочинів. Ми занурюємося в історію із задоволенням, щоб дізнатися про себе, про сучасність. Змінити кут зору. І наша сучасність буде такою ж смішною, трагічною, абсурдною і зворушливою, як та їхня сучасність. Власне, історія Антіна Кобилянського з розряду таких — вічних. Я колись писав про нього. Антін дружив із Юрієм Федьковичем, і ...
Читати далі →

Не искушаясь///

Настоящие непоэты молчат рифмами в небо, Из которого льется ночь. И протекает в сердце. Молчат себе рифмами Мимо снов, мимо вечной ряби, Сверчков и реки, закатов и рассветов, Апокалипсисов и рождений. Настоящие непоэты Молчат небом Становятся ночью. Не искушаясь на поэзию, нет....
Читати далі →

Фуфло, манипуляция и розжиг

Если кто-то изучает математику, он должен научиться решать некие задачи. Если мы изучаем человека, то должны уметь найти его в себе. Не возмущаться интересно, а найти в себе… Сталина, или там Гавела допустим, или идеалиста-коммуниста 1917 года, или контру недобитую, или барана, поддерживающего тирана. Это было бы следствие правильного изучения истории (?))). Такие уроки представляешь: дети (от пяти до ста лет), найдите в себе дурака толпы, найдите в себе тирана, найди в себе контру, найди в себе...
Читати далі →

Мой глоток

Удивление, оно, как глоток. Одинаковое движение горлом. И хочется, как воды. Как-то мне попался отрывок воспоминаний Константина Паустовского, о том, как он приехал в Тбилиси, его знакомили с какими-то людьми, они выпивали, веселились весь вечер. А потом его отвели в пустую комнату, чтоб он смог отдохнуть, поспать. Константин проснулся среди ночи и ему показалось, что он из сна попал в сон. Вокруг него были какие-то странные животные с удивленными глазами. Это были картины Нико Пиросманишвили. Т...
Читати далі →

Безукоризненно

Мне часто кажется, что мейнстрим в искусстве существует только для того, чтоб разводить подполье, сопротивление, обочину)) Сам он вообще не дает вина искусства, сколько его не дергай за натруженное вымя. Но нужно что-то, чтоб быть вне его. Оттолкнуться от пошлости (того, что идет-пошло). Все черновицкие поэты, от которых осталось хоть пару строк, это в большинстве, или ребята, которых ненавидело государство (причем бессмысленно), или, которые сами ненавидели его. Они, к слову (если подумать),...
Читати далі →

Апостол Сталіна

Люблять писати у нас про знаменитих людей, чиї імена пов'язані із Чернівцями. В той же час деякі з них залишаються абсолютно невідомими у Чернівцях. Причому такі, що зіграли ключову роль у долях багатьох чернівчан.28 червня 1940 року чернівецькі комуністи, яким несподівано випав нечуваний джекпот, прийшли до Чернівецької тюрми, щоб запобігти вивозу політв'язнів до Румунії. Жандармерії, однак, було не до в'язнів. Вони мріяли виїхати самі. Тому протестуючі, повз приймальню із красивими, ще австрій...
Читати далі →