Сергій Воронцов
Рейтинг
+1656.69
Сила
4776.57

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Танці на граблях

Дивлюся фільм Германа про Довлатова і згадую сам, що пригадується про ті часи. І мимохідь така думка, очевидна абсолютно. Якщо час чи ситуація не відрефлексовані, то все повториться, звісно. Хтось скаже: так ми відрефлексували! Абсолютно ні. Просто пропаганда вчить ненавидіти. Так само у радянські часи вчили ненавидіти царські часи і монархію. Але натомість отримали червоного царя Сталіна. Тобто, вони так страшенно боролися із монархією, всерйоз, люто, а цар всередині виявився, тому він і зов...
Читати далі →

Мовчання серед проституток

Купив якось у Львові книгу Збігнєва Герберта польською. Та й забув. Взяв погортати вчора ввечері, і там про Чернівці і Целана. Хто такий Герберт? Видатний польський поет, культурна легенда часів воєнного стану і «Солідарності» у Польщі. Перекладений головними мовами, лауреат, успішний драматург та інше. Герберту подобалися вірші Целана, і він почав думати, що вони такі не схожі ні на що, тому що той з Чернівців. Потім він познаймився із Даном Пагісом, якого у нас не знають, і дізнався, що ...
Читати далі →

Чорна ганьба у Чернівцях

Це оповідання не дуже відомого (та що там, підзабутого), але дуже талановитого письменника Альфреда Маргула-Шпербера. Народився він у Сторожинці у заможній родині (батько був управителем Янку Флондора). Альфред працював журналістом у Чернівцях, літератором, багато листувався із провідними письменниками Європи: Томасом Манном, Германом Гессе, Штефаном Цвейгом, Мартіном Бубером. Перекладач Аполінера та Еліота. І людина, яка описала ландшафти (людські і природні) не тільки Чернівців, але й Сторожин...
Читати далі →

Путешествие за забытым

Пахнет здесь мочой и смертью. В месяц раз, а то и в неделю выставляют гроб на видном месте, в вестибюле. Кормят мягким и скучным. Лица вокруг серые и чужие. Как я тут оказался? Бог знает, а я нет. Был, конечно, еще сад. Гуляй, лежи, сигареты стреляй. Стрельнул, вроде, зажил, будто это хозяйство твое, одно за ухом, другое в кармане, и ты этот дым потом медленно так в себя сцедишь, чтоб до косточек добрался. А пока стоишь так на перекрестке, ждешь: когда, у кого? Всматриваешься в людей, интерес...
Читати далі →

Бабушки асфальта

Славен час... … когда на улицы, подметенные розами, выходят ранние бабушки, бабушки асфальта. Брошенные прекрасным Обшанским, демоном порядка с ассирийским взглядом. В своих зеленых, как ислам, платках Со своими советскими кошельками, со своими резиновыми сапогами, раскладывая твороги, как цветы сытости, нежнейшего цвета яйца, и сморщенные как их лица Яблоки. Как цветы — утренней росы, так ждут они выручки. вкладывают чеснок в руку, говорят сердито «возьми, возьми» зазывно скрипят: ...
Читати далі →

Чи зникали сто картин Андієвської у Чернівцях? І чи буде тут її музей?

Сенсація, яку вчора подарували нам буковинські ЗМІ (зокрема «Молодий буковинець» і «Букньюс») про зникнення ста картин Емми Андієвської (цьогорічного лауреата Шевченківської премії) у Чернівцях виявилася трошки того… Якраз співпала вона із тим, що чернівецькому медійному середовищі обговорювалося, що не треба цих коментарів експертів і багатьох точок зору. Для сенсації і пропаганди достатньо однієї. Насправді, якщо б коментар взяли, а це справа хвилин двадцяти-тридцяти, то а) з'ясували, що карти...
Читати далі →

Чернівецька історія від вівці

Вчора мені розповіли про одну книжечку, яка має назву «Легенди Чернівців від Чорної вівці». Розповіли так, що наважився її почитати. Текст книги був куций, невеликий і мені здалося, що я його подолаю. В анонсі вказали, що книга для дітей молодшого, середнього, старшого віку та їхніх батьків. Таке широке коло підказало, що маю справу із чимось особливим. І хоч початок мені здався нуднуватим, далі пішли справжні родзинки. Мій погляд зупинивися на такій сентенції щодо Центральної площі: «На цій...
Читати далі →

У допомогу пасквилянтам та шукачам ворогів народу

Мало хто (а може й ніхто) у Чернівцях зараз знає Анатолія Шайкевича, це — успішний кіносценарист, автор багатьох доволі відомих фільмів (наприклад, «Заповіт Сталіна», «Приморський бульвар») Шайкевич і сьогодні живий. Колись він був чернівчанином і, судячи з усього, любив це місто. Трохи нижче фото відкритого листа до нього. Як бачимо, у ньому вказана навіть домашня адреса Шайкевича, Це був кінець п'ятдесятих років, тоді навіть могли вказати особисті дані «ворогів народу» (потім владу трохи попус...
Читати далі →

«Тропік Рака» у Чернівцях

І знов про журналістику. Чернівецькі журналісти читали найновішу літературу і одразу переймали ідеї. І це ставало помітним по публікаціям. У 1934 році Генрі Міллєр написав знаменитий «Тропік Рака», який вразив світ вивільненим еротизмом, який межував з порнографічностю. У 1935 році журналіст чернівецької газети вже пристосував нову ідею до простої чернівецької замальовки (тоді щодня друкували у газетах замальовки і вірші, вважалося популярним). Цитата з газетної публікації 1935 року: «Ратгаус...
Читати далі →

Трупи. Нічого крім трупів (журналістські жарти)

І знов про журналістику. У тридцяті роки у Чернівцях. Такий собі чернівецький журналістський гумор. Публікація 1935 рік ТРУПИ. НІЧОГО КРІМ ТРУПІВ Жахливе сталося. Про що це я: вбивство в далекій Комарівці – страшна трагедія з сільського життя – кривава суперечка через спадщину – дітей вбили – о, жах неймовірний – докладно доповідає місцева преса! Це по-справжньому приголомшує. Там так і сказано: “Четверо людей вбито. Родина вирізана у прямому сенсі слова, кровопролиття, бійня прямо в ха...
Читати далі →