Сергій Воронцов
Рейтинг
+1704.47
Сила
4907.01

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Родина

Это историю мне случайно рассказал как-то один старый знаменитый черновчанин. Не мне одному, там было еще несколько человек, которые его не знали. И хотя он был знаменит когда-то в Черновцах, не знал его тогда и я. Мы были случайными попутчиками и слушателями. Дело было в конце девяностых. Какой-то семинар, полупустой ресторан, и вдруг оказывается, что все умеют улыбаться, все умеют травить анекдоты, но мало кто умеет красиво рассказывать. А у старика получалось именно красиво. Рассказал про Фал...
Читати далі →

Моня і Настя (Наум Гурвіц)

 Ще не так давно у газетах друкували невеличкі замальовки, нариси, фельйєтони. Людям подобалося. До років сімдесятих минулого століття, це був повноцінний газетний жанр. Подекуди він відображав час, емоції, які переповнювали людей, набагато краще, аніж газетні новини. Чесніше… Точніше… Публікую таку замальовку з чернівецької обласної преси 1968 року. По-своєму, це така маленька газетна перлинка. Тоді не були ще у моді містечкові розповіді із єврейським акцентом (що стали модними вже зараз). І це...
Читати далі →

Скнара

Наприкінці вісімдесятих, на початку дев'яностих чернівчани почали відкривати для себе ту чернівецьку спадщину, яка була прихована від них ідеологією. В спадщині тій, зрештою, не було нічого політичного, просто вона нагадувала про людей, які жили тут до 1940 року. І свідчила про те, що вони були нормальними веселими людьми, які жили звичайним життям, не страждали від того, що не будують світле майбутнє. Багато публікацій, які відкривали цю чернівецьку спадщину, інціював тоді Петро Васильович Рихл...
Читати далі →

Меню

Вечерние россказни//))Туманным осенним днем 202… го года в городе Че прикрыли последнюю бумажную газету. Отставной графоман и краебред Былянский стоял в дверях редакции, покачиваясь от горя. Одновременно он осматривал через слезящиеся хитрые глазки окружавшую архитектуру. Выходило красиво. Башенки интересно изламывались, женщины были похожи на импрессионистические силуэты. Наконец, вполне насладившись горем и торжественностью, Былянский двинул по лучшей пешеходной улице городишка, в котором боль...
Читати далі →

Сползет

Выставил пару дней назад старые рисунки с Центральной площадью. Тогда площадь Рынок. Торговля, фланирование, самолюбование. И как раз шел через площадь и увидел с того же ракурса. И там облачка такие же кучерявые, как на гравюрах. Ну и думается что-то банальное: вроде: о, а небо всегда одинаково, фон жизни тот же. Потом мысль усложняется, почти без моего участия: нет, на самом деле земля еще больше не меняется, она неизменна, как небо, все в ней незыблемо, так крепко закручено, что потрясен, ...
Читати далі →

Курко і Знання України

За днів десять до виборів ГО "Інститут місцевого самоврядування" та Чернівецька обласна організація товариства «Знання України» товариш Курко оприлюднив результат соцопитувань, в яких поставив переможцями своїх політичних друзів по 201 та 204 округу. «Помилився» він настільки, що це мало б стати соціологічним анекдотом. Хоч у книгу Гіннеса. Хоча, звісно, він не помилився, а просто цинічно згвалтував неповнолітню істину. Мене цікавить, наскільки це треба вертіти на одному місці реальніс...
Читати далі →

Почему они верят

Меня удивляет, как в общем-то взрослые люди верят, что их двойные-тройные-четверные стандарты, умение заплевывать дерьмом оппонентов, красть, не меняясь в лице, определять других идиотами, а себя — элитой, являются исключительно симпатичными, достойными повторного выбора, любви лохов. Ну дети верят про себя, что они самые хорошие, потому что это они. Ну вы ж седые, вы ж взрослые))))...
Читати далі →

Чому у порошенківців туго виходить

Адепти невпіхуємого і старанність — нерозривні. Тому вся риторика післявиборча від ексботів Порошенка, чи не ботів дуже передбачувана. НЕрозуміння, старанність, плюс замежна роздратованість. Бо коли впихуєте, а воно не йде, то, звісно, дратуєтесь, давите, кричите і так далі. Неможливо за лекалами двадцятих-тридцятих років двадцятого століття будувати державу двадцять першого століття (до того ж ті держави ВСІ повтрачали території, бо завжди знайдеться хтось ласий, хто скористається помилками)...
Читати далі →

З каменем за пазухою...

Продовжуємо наш майже багаторічний відчайдушний лікнеп)) з історії за допомогою старих автентичних буковинських текстів. Цього разу, це публікація з «Радянської Буковини» (1983 рік). Приводом для тої статті стало те, що мешканець буковинського села Дубівка пан Піцул написав звернення до ООН із проханням забрати його з країни щастя у будь-яку менш щасливу країну, де б не переслідували за релігійні погляди. Суть подібних публікацій полягала в тому, що людей закликали до совісті. Непоступливість...
Читати далі →

Місцеві скрєпоносці. Вскрилися

Епідемія вимог вибачень за жарти Зеленського так щемливо нагадує російську охорону скрєп. І «вчасністю», і виразом облич, пафосом, інтонацією. Особливо все ж таки виразом облич. І тут ти розумієш і інші збіги. І навіть велике партнерство Порошенка із Медведчуком і благовоління до нього. Хоча б хто це зауважив)))) це ж треба холмсами бути))) Цікаво, що у Невзорова у Росії вибачень за його жарти не вимагають колективно, окремі ідіоти хіба. А його іронія безжалісніша, аніж Кварталу. Особисту ...
Читати далі →