Сергій Воронцов
Рейтинг
+1646.46
Сила
4748.64

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Апостол Сталіна (кілька повчань від Луки)

Люблять писати у нас про знаменитих людей, чиї імена пов'язані із Чернівцями. В той же час деякі з них залишаються абсолютно невідомими у Чернівцях. Причому такі, що зіграли ключову роль у долях багатьох чернівчан.28 червня 1940 року чернівецькі комуністи, яким несподівано випав нечуваний джекпот, прийшли до Чернівецької тюрми, щоб запобігти вивозу політв'язнів до Румунії. Жандармерії, однак, було не до в'язнів. Вони мріяли виїхати самі. Тому протестуючі, повз приймальню із красивими, ще австрій...
Читати далі →

Правда Вадіка (плюс фото)

Я перепрошую читачів за те, що якби втягую у суто приватний (таким він став) конфлікт із Вадимом Пелехом (директором телеканалу ТВА і кращим другом політиків). Але тут є певна суспільна складова. Останні півроку конфлікт активізувався до якоїсь критичної межі. І все через мене. Це моя провина. Чому? Тому що я не відповідаю. Тобто, я вирішив влаштувати таке «нєпротівлєніє» яко Будда, хитати головою і плямкати думками, що ось… нехай буде так, як є. Хай людина втішиться, а я вже потерплю… Тут і ...
Читати далі →

Политический мусор

Посмотрел вчера сюжет, как мусорники на Университетской пытаются переселить во двор, где находится офис «Черновицкого проминя». Но не только этот офис (про что забывают,) еще и другие офисы и частный дом. Разумеется, это решение не санитарное, а политическое. То есть судьбу мусорников у нас решают политики. Начну с того, почему мусорники на Университетской (и не только) подванивают чуть больше, чем полагается. Потому что теперь не у всех есть деньги на мусорные пакеты, потому что в городе мас...
Читати далі →

Творчий курс «Як навчитися писати краще, аніж журналіст»

(у Чернівцях) Творчий курс «Як навчитися писати краще, аніж журналіст»6 занять:1. загальні принципи 2. репортаж 3. нарис 4. рецензія 5. інтерв'ю 6. родзинкиКурс проводить Сергій Воронцов початок із 10 травня подробиці по: 066 0278764 або лічка в «Facebook»...
Читати далі →

Про чудо та черевики

Цією розповіддю (радше новелою) Леоніда Фукса колись розпочалася рубрика «Чернівецькі історії» у газеті «Свобода слова», котру вів я після того досить тривалий час. Звісно, вже було. Але тим не менш. До другої річниці смерті Леоніда Фукса.Публікація Сергія Воронцова, Сергія Сулими. ПРО ЧУДО ТА ЧЕРЕВИКИЦе було дуже давно. Чи то у 46 чи то у 48 році, але точно пам’ятаю, що вже мали розпочатися заняття в школі, на носі 1 вересня. Жили ми тоді на вул. Українській у будинку № 35.Ми – це я, моя баб...
Читати далі →

Танці на граблях

Дивлюся фільм Германа про Довлатова і згадую сам, що пригадується про ті часи. І мимохідь така думка, очевидна абсолютно. Якщо час чи ситуація не відрефлексовані, то все повториться, звісно. Хтось скаже: так ми відрефлексували! Абсолютно ні. Просто пропаганда вчить ненавидіти. Так само у радянські часи вчили ненавидіти царські часи і монархію. Але натомість отримали червоного царя Сталіна. Тобто, вони так страшенно боролися із монархією, всерйоз, люто, а цар всередині виявився, тому він і зов...
Читати далі →

Мовчання серед проституток

Купив якось у Львові книгу Збігнєва Герберта польською. Та й забув. Взяв погортати вчора ввечері, і там про Чернівці і Целана. Хто такий Герберт? Видатний польський поет, культурна легенда часів воєнного стану і «Солідарності» у Польщі. Перекладений головними мовами, лауреат, успішний драматург та інше. Герберту подобалися вірші Целана, і він почав думати, що вони такі не схожі ні на що, тому що той з Чернівців. Потім він познаймився із Даном Пагісом, якого у нас не знають, і дізнався, що ...
Читати далі →

Чорна ганьба у Чернівцях

Це оповідання не дуже відомого (та що там, підзабутого), але дуже талановитого письменника Альфреда Маргула-Шпербера. Народився він у Сторожинці у заможній родині (батько був управителем Янку Флондора). Альфред працював журналістом у Чернівцях, літератором, багато листувався із провідними письменниками Європи: Томасом Манном, Германом Гессе, Штефаном Цвейгом, Мартіном Бубером. Перекладач Аполінера та Еліота. І людина, яка описала ландшафти (людські і природні) не тільки Чернівців, але й Сторожин...
Читати далі →

Путешествие за забытым

Пахнет здесь мочой и смертью. В месяц раз, а то и в неделю выставляют гроб на видном месте, в вестибюле. Кормят мягким и скучным. Лица вокруг серые и чужие. Как я тут оказался? Бог знает, а я нет. Был, конечно, еще сад. Гуляй, лежи, сигареты стреляй. Стрельнул, вроде, зажил, будто это хозяйство твое, одно за ухом, другое в кармане, и ты этот дым потом медленно так в себя сцедишь, чтоб до косточек добрался. А пока стоишь так на перекрестке, ждешь: когда, у кого? Всматриваешься в людей, интерес...
Читати далі →

Бабушки асфальта

Славен час... … когда на улицы, подметенные розами, выходят ранние бабушки, бабушки асфальта. Брошенные прекрасным Обшанским, демоном порядка с ассирийским взглядом. В своих зеленых, как ислам, платках Со своими советскими кошельками, со своими резиновыми сапогами, раскладывая твороги, как цветы сытости, нежнейшего цвета яйца, и сморщенные как их лица Яблоки. Как цветы — утренней росы, так ждут они выручки. вкладывают чеснок в руку, говорят сердито «возьми, возьми» зазывно скрипят: ...
Читати далі →