Сергій Воронцов
Рейтинг
+1572.70
Сила
4546.65

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Ірма і кам'яні очі

Майже документальна історія, заснована на долі чернівецької художниці, яка померла у Чернівцях у шістдесяті роки. Ірма мала рудо-зелені великі очі на вузькому маленькому обличчі. А в лівому оці був собі такий вогник, колись назвала вона його чи то російською, чи українською — психа, так сусіди називали собачку у дворі, яка всіх веселила. Ірма любила малювати той ледь помітний вигин брови, який робив погляд граючим, потойбічним, трохи божевільним. Начебто, ось просто собі жіночка, а ось цей ви...
Читати далі →

Небопрагнення

  Серед буковинських досягнень, як то: видатних співаків та композиторів, німецькомовних поетів, полікультурності, архітектури тощо, якось не дуже рекламують досягнення технічні. Вони колись були. Тепер їх немає. Тому, очевидно, спогади про них якось поза увагою. Адже паралелі виходять досить сумними. А подекуди нищівними.  Ця сторінка спогадів присвячується тому непересічному факту, що один з перших польотів на дельтаплані без допомоги буксиру у СРСР вдався саме чернівецьким ентузіастам. Офіцій...
Читати далі →

Скарби у підвалі

У 1986 році працівники бібліотеки Чернівецького (тоді державного) університету добралися до власних підвалів)) Я грішним ділом думав, що радянська влада була страшенно забюрократизованою і все було на обліку. Виявляється, частина фондів університетської бібліотеки (як відомо, однієї з найбагатших в Україні, після столичної та Львівської (з фондом близько 2 мільйонів пр.)) були не тільки не каталогізовані, але навіть не інвентаризовані, а лежали мотлохом у підвалі. Тобто, напередодні Перебудови ч...
Читати далі →

Смерть Леся (киевские попугайчики)

Я не сторонник взглядов Олеся Бузины, всё гораздо хуже — я сторонник свободомыслия, — опции, которую надо испытывать всё время. Хотя бы для того, чтоб выявлять по визгу узколобых кандидатов в господинчики твоих мыслей и твоей жизни. Рассказ написан мной в начале января этого года. Был зимний вечер, написал его и забыл. Он остался в ноутбуке, которым никогда не пользуюсь. А сегодня через столько месяцев включил и увидел рассказ на рабочем столе. Перечитал, посмотрел ленту, и вдруг оказалось, что ...
Читати далі →

Букинист

Це оповідання написав у березні 2013 року. Тоді всі говорили про книгарні, а я чомусь згадав іншого чернівецького букініста. Днями він помер. З цієї нагоди публікую тут: Его птичий профиль мелькает иногда в городе. Он одевается всегда по-советски. А это удивительный стиль, когда человек почти сливается с пространством. Поэтому блеклое пятно его пальто, например, в февральско-мартовской слякоти и не выделишь из городского пейзажа. А если выделишь, то только потому что оно еще серее и бурее. Ко...
Читати далі →

Масонський проект Czernowitz

Розпочати хотілося б з дещо дивного забобону із чернівецької історії. Йдеться про історію зірок Давида, що розташовані на одному з куполів Резиденції. Будь-який чернівецький екскурсовод, коли підводить туристичних роззяв до нашої головної пам'ятки, урочисто сповіщає, що дружба народів у Чернівцях була настільки сильною, а взаємна симпатія різних етносів та релігій сягала таких висот, що чернівецька юдейська громада пожертвувала гроші на резиденцію митрополита. Митрополія же виявилася вишукано вд...
Читати далі →

Пам'ятник Готтесмана

Правила мережі «Вкурсі» забороняють публікувати чужі твори, але, по-перше, це мій переклад, а іншого немає. По-друге, ті ж правила зазначають, що із необхідною преамбулою такі публікації можливі. Це оповідання виходило друком російською мовою. І мене, щоразу, коли воно траплялося на очі — вражало. Належить воно перу колишнього чернівчанина Слави Бакіса, у Чернівцях він відомий був свого часу як засновник кіноклубу, де демонструвалися найкращі зразки світового кінематографу, зараз працює у США ви...
Читати далі →

Кушнірик. ЖКГ ціліше буде

Весь цей галас щодо Кушнірика насправді доводить цікаву річ, що він точно не порожнє місце, а управлінець. Кращого доказу вигадати неможливо. І у застосуванні до ЖКГ це треба цінувати. Усіма партійними лейблами у Чернівцях одвіку підтиралася і спускали у каналізацію непартійного забарвлення. І правильно робили. Бо лейбли у більшості ситуативні. Мав значення особистий послужний список. І зовсім не хочеться, щоб стало у місті навпаки. Коли партійний лейбл, ярличок перекреслює взагалі цей самий осо...
Читати далі →

Майдан Реформації перед Ратушею

Нещодавно міська громадськість хвилювалась та вередувала щодо можливого перейменування парка Жовтневий у парк Реформації. Перейменування не відбулося. І громадськість розійшлася «задоволеною». Хоча я особисто не дуже переживав би, якщо б ідею було реалізовано. Але в історії Чернівців ми були в кроці від події, яка могла стати чудовим приводом для перейменування аж Центральної площі. Як відомо, слово «майдан» у новітній українській лексиці є не тільки означенням площі, але й позначенням політи...
Читати далі →

Капкан для

Чого не знають про ЦЕ. Люди не пручаються тоталітаризму, вони лізуть в нього, повискуючи від задоволення, оргазму, захоплення, від передчуття перемоги. Бо ж не права і свободи хочуть для всіх, як вони собі думають, а перемоги, розтоптування. І ось так вони лізуть майже на пиці насолоди і натхнення, а там посміхається і ласкаво запрошує КАПКАН, розкішний, як їхня дурість. І здобувають вони не право і свободу, а розтоптування. Те, чого хотіли. Все за згодою....
Читати далі →