Сергій Воронцов
Рейтинг
+1663.51
Сила
4795.19

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Голос к'РАЮ

Щоразу, йдучи повз будівлю Адміністрації, мені хотілося жбурнути камінь у вікно. Причому не у якесь пересічне вікно, за яким сидять тихі клерки, а в якесь поважне, значуще, головне вікно. У те саме, де іноді з'являється нудне сановне обличчя. З'являється на секунду, на мить. А потім із гидливою гримаскою зникає у прохолодній темряві. І завжди хочеться навздогін запитати, що ж так огидно, так нудно тобі? За родом занять, до речі, добре знав, де вікно, про яке мріяв. Іноді навіть обідав у тому ...
Читати далі →

Немного неба в глазах

немного неба в глазах...//Вокруг нас тысяча камертонов. Камертонов, которые настраивают не инструменты, а людей. Как настроишься, так и проведешь… жизнь? Камертоны могут быть разными: газеты с политическими новостями, псарни ток-шоу, афиши улыбчивых дурашливых счастливых звезд. Но самый прекрасный, самый чистый камертон мало кого интересует. Хотя он всегда с нами. Точнее, над нами. Удобнее не придумаешь. Чтобы подстроиться под него – надо посмотреть вверх… на небо. Такие мысли плывут, как торж...
Читати далі →

Новорічний детектив від Зеленбуду. Чому поглумилися у Резиденції

Вчора чернівчани намилувалися у постах обрізаними ялинками у скверику навпроти Резиденції. Результат дій майстрів сокири і дизайну перевершив найсміливіші очікування. Я хотів би, щоб громадськість не випустила одну важливу деталь щодо цих ялинок. Керівник озеленителів Олександр Брязкало повідомив у Фейсбук, що «роботи по видаленню аварійних дерев проводяться працівниками тресту зеленого господарстава відповідно до звернень мешканців та дозвільних документів (ордер 238 від 06.07.2017 на видалення...
Читати далі →

Прутские острова

алхимия//Залезть на какой-то прутский остров, чтоб горячий песок, валуны и зеленая быстрая прохладная вода. И так там где-то обустроиться, чтоб пахло вокруг пижмой и ромашкой и еще какими-то травами, которых ты не знаешь. Сорвать теплой ежевики, положить на язык, и почувствать, что она как будто поспела для этой жары, такая кисловатая, такая освобождающая от жажды. И рассматривая ладони в красном ежевичном соке, подумать, что счастье земное как-то всегда удивительно многокомпонентно, как коктейл...
Читати далі →

Лекція Вишинського. Армія глиняних

Вчора у медіа-центрі «Бель вю» читав лекцію Святослав Вишинський (власне, лекцій насправді було дві). У анонсі було речення: «Чи можлива незалежна журналістика у провладних та опозиційних медіа в Чернівцях?» Про це була одна з двох лекцій. Після констатації, так скажемо, плачевного, Святослав якби майже явно дав відповідь — неможлива. Просто фактично так виходить. Такі факти. Так думаю: а що утворює незалежність насправді? Вважається, що, переважно, «власне» джерело фінансування. Тільки? Х...
Читати далі →

Не варто прогинатися під мінливий світ, світ точно не прогнеться під вас

Ми занурюємося в історію не для того, щоб дізнатися про когось там. Якщо, звісно, ми не політики, і нам не треба солідного обгрунтовання для теперішніх своїх злочинів. Ми занурюємося в історію із задоволенням, щоб дізнатися про себе, про сучасність. Змінити кут зору. І наша сучасність буде такою ж смішною, трагічною, абсурдною і зворушливою, як та їхня сучасність. Власне, історія Антіна Кобилянського з розряду таких — вічних. Я колись писав про нього. Антін дружив із Юрієм Федьковичем, і ...
Читати далі →

Не искушаясь///

Настоящие непоэты молчат рифмами в небо, Из которого льется ночь. И протекает в сердце. Молчат себе рифмами Мимо снов, мимо вечной ряби, Сверчков и реки, закатов и рассветов, Апокалипсисов и рождений. Настоящие непоэты Молчат небом Становятся ночью. Не искушаясь на поэзию, нет....
Читати далі →

Фуфло, манипуляция и розжиг

Если кто-то изучает математику, он должен научиться решать некие задачи. Если мы изучаем человека, то должны уметь найти его в себе. Не возмущаться интересно, а найти в себе… Сталина, или там Гавела допустим, или идеалиста-коммуниста 1917 года, или контру недобитую, или барана, поддерживающего тирана. Это было бы следствие правильного изучения истории (?))). Такие уроки представляешь: дети (от пяти до ста лет), найдите в себе дурака толпы, найдите в себе тирана, найди в себе контру, найди в себе...
Читати далі →

Мой глоток

Удивление, оно, как глоток. Одинаковое движение горлом. И хочется, как воды. Как-то мне попался отрывок воспоминаний Константина Паустовского, о том, как он приехал в Тбилиси, его знакомили с какими-то людьми, они выпивали, веселились весь вечер. А потом его отвели в пустую комнату, чтоб он смог отдохнуть, поспать. Константин проснулся среди ночи и ему показалось, что он из сна попал в сон. Вокруг него были какие-то странные животные с удивленными глазами. Это были картины Нико Пиросманишвили. Т...
Читати далі →

Безукоризненно

Мне часто кажется, что мейнстрим в искусстве существует только для того, чтоб разводить подполье, сопротивление, обочину)) Сам он вообще не дает вина искусства, сколько его не дергай за натруженное вымя. Но нужно что-то, чтоб быть вне его. Оттолкнуться от пошлости (того, что идет-пошло). Все черновицкие поэты, от которых осталось хоть пару строк, это в большинстве, или ребята, которых ненавидело государство (причем бессмысленно), или, которые сами ненавидели его. Они, к слову (если подумать),...
Читати далі →