Если согласиться. Вопрос: погибнут, погибают ли ли все остальные цивилизационные величины: США, Китай, Россия, исламский мир? Если погибают тоже, то в чем проблема именно Европы? Кроме того, бывают просто исчерпанные миссии. Это нормальная вещь. А новые миссии приходят неожиданно, почти ниоткуда. Их трудно предугадать. Может просто невозможно. Надо знать партитуру))
Про ЛГБТ всім цікаво… Про бюджетників і власні зарплати — ні. Щось алогічне і нездорове в цьому, чи не так? Це зона дозволеної битви «за справедливість». на жаль. НА кшталт, ось вам ділянка ламайте списи, а в інше не лізте. це не цікаво, і не приносить преференцій…
Тема цікава, тим більше інтерпретація не може бути лобовою. Бо там глибше, небезпека і навіть злочин прагнення суспільного щастя як такого. Вічне тертя між особистим і суспільним. І таке інше. ТОбто Замятін не так радянську ситуацію описував(він був комуністом, і залишився більш-менш лівим).Для нього стало цікавим теоретизування, бо вібувся великий соціальний експеримент з реалізації благих намірів)), а наслідки одразу, м'яко кажучи, вразили.
Ніколи не пишить правильно і передбачувано. Тому що це вірна ознака наявності стереотипу і непотрібності. Ы залучайте в статю сам матеріал, цитату, яка вас вразила. На чому ви стоїте?)) Загалом роман Замятіна близько нічого не має із радянською дійсністю)))Це вас обманули старші товариші, які теж не думають. Ви повторюєте стереотип, який запустив хтось під час перебудови( і який був потрібний більше для маркетингу роману і в СРСР і за кордоном) Роман насправді про небезпеку щастя за кресленням, щастя за розумовим планом.Про те, що щастя мають шукати, намацувати, а не планувати. Коротше, це роман на тему: чи сповідимі шляхи Господні)) А його інтерпретують нині грубо політиканські. На потребу дня. Абсолютно у радянському дусі, до речі)))
Є проблема в тому, що проведення такого параду, ніби когось переконує, що в нас є терпимість до іншого, так скажимо, світогляду, бачення тощо. Покажують — ось же є. Тільки за керунком поліцейських))) І до певних людей) В країні, де все залежить від поліцейських — свобода? Свобода не може бути в поліцейських дільницях. Це стан суспільства, або відсутність такого стану.
Прихований сенс заходу, не радикалізація, а якраз «вилов» і виявлення радикалів різного гатунку. Тому що в недалекому майбутньому це наступна мишень влади. Готуються.
ну і картинка для Європи, спроба очарувати. безплідна.
До слова, Коцаба, якщор уважно слухати, не виступав про мобілізації, як такої. Здебільше йшлося про те, що оскільки військовий стан неоголошено, то правові підстави мобілізації незрозумілі. А це м'яко кажучи — логічно.
Це якраз не помиї. Це документ. Але наскільки зрозумів, це просто сучасне креслення, яке відображає теперішню реальність. Яке, звісно, мало бути додатком до подавання документів до ЮНЕСКО. Воно іншим бути не може. Що є, то й відобразили. Його наявність не визначає юридичний статус приміщення прибудови і порядок внесення в це приміщення змін. А усі ддозвільні документи, я так зрозумів, у ректорату в наявності. І навряд чи це питання якогсь «договорняка»)))
Ну сказал кто-то и сказал, что с того? Вообще отождествляться аж так с большими группами людей вредно. А уж принимать на свой счет какие-то общие слова.
Вже назвдогін, Юра, наскільки у нас подекуди недолуго видається це все. Замість того, щоб зробити як ти із Демантом, до деталей все розкопати. Бо контекст же втрачено і ці тексти нема змісту друкувати без приміток, передмови тощо. Та ж Марта, ну ніби й то просто. Але спробуй здогадайся, що ці її близнюки Макс і Моріц, які вештаются публічними домами, і гинуть у трудових таборах. Це алюзія на популярний комікс Вільгельма Буша про Макса і Моріца. Сама Блюм про це не згадала. Оскільки їй це здавалося зрозумілим. Це ж одна з перших книг, яка німецькомовна дитина тримала в руках. Але ж у нас тут зовсім інший бекграунд. ми відрізняємося від них, як припустимо китайці від нас)) Це комікс її дитинства, те що її тішило. І це страшний парафраз, історія ЇЇ МАкса і Моріца, насмішка над життям, яке обіцяне їй динтсвом і реальним життям, яке сталося із вбивствами, безглуздям тощо. А цього ніхто й ніде не напише. А це ж неймовірно важлива деталь, а їх таких сотні.
На жаль, я не скористався цим перекладом Будної. Тому що якраз цей уривок, який цікавив мене пройшов повз. Взагалі у Блюм є кілька речей: не тільки Горіхове дерево. Але Горіхове дерево мабуть найкраще, за задумом, а у виконанні Марті би мали мабуть зовсім трохи допомогти, Але за задумом справді блискуче. Те що бачив у Будної дуже аутентично, фахово… Але ж певна біда в тому, що Блюм сама по собі перетягувала сцени та деталі. І п. Щербанюк каже, що процес підготовки книги-перекладу українською вже йде, насправді. бо там є формальності певні і вони вирішуються.
Взагалі-то у Китаї вірили, що зміні епохи передувала зміна музики. До речі, «Бакенбарди» — геніальна модель. Там неформали — лише привід. Це якраз про формалів)) Майже неминуче переродження неформалів у «формалів».
Если не конструктива формация сменяется. И на смену такой-сякой демократии, приходит тоталитаризм. Аналогичное чувство от новостей, читаю, скучно. Бестолково. Скандал невозможен, потому болевой порог очень высокий, всех интересует все и ничего. Улюлюканье — хорошее слово. Вот эра улюлюкания.
Цікаве, як зауваження, Втім, мене беруть сумніви, що йшлося про якийсь політичний кастинг, чи щось таке. Нагороджені були у переважній більшості позапартійними. і це правильно. Єдине, мені чомусь здавалося, що в АТО з Чернівців брало участь багато більше людей. Хоча може я не в курсі
І щоб показати, як розводять ЗМІ людей. І що таке насправді новина без інформпривода.Чому вона зязвляється, що це означає. Навожу яскравий приклад. 8 грудня у ББ і ТВА зявляється новина і сюжет із заголовком зімсту" Міст на Кемпінгу аварійний, а перевізники возять через нього людей" Нікому на думку не спадає, що аварійний міст просто закривають, а не теревенять про це. Я дивлюся на цю «новину», і вона, перепрошую, здається мені ідіотичною. Я думаю, в чому прикол. Жодного ж ІНОФРМПРИВОДУ. З моста не упало камінчика, жодних пригод. Чого згадали??? У новині посиалютсься на експертизу, яка зроблена у СЕРПНІ, а зараз ГРУДЕНЬ. І от думаю, до чого? З якого переляку? А через три дня — 11 грудня рішення виконкому закривають автостанцію на Кемпінгу, на догоду новому автовокзалу(куди вкладені гроші парті) на Гравітоні, куди змушені будуть йти перевізники. Причому насправді автостанція на Кемпінгу була зречена, тому що їй не дали переатестацію ща за місяць до того. Але про це мовчали. Чекали виконкому. Тепер, якщо перевізники будть вякати, всі громадськість буде впевнена, що вони негідники хочуть возити людей через «аварійний» (і при тому незакритий ) міст, а влада не дала цього робити. Причому новина шкодує лише за пасажирами маршруток і ялкає саме їх, а всі інші, хто там їздить, якось побоку.А проблема ж стане, тому що перевізники то переїдуть на «правильний автовокзал», але ж на Кемпінгу магазини, готельчик, ларьки навколо цього побудовані. І їх можна закривати вже, бо там буде пустеля. Але громадськіть вже знає, що справа ніби то у мосту. І вона не задасть питанняє, чому ж закрили станцію, а не міст. Ось для чого друкують новини ніби то без інформприводу.
Лучшая немецкая послевоенная литература писала не о злодеях-нацистах, а о повальном сумасшествии и псевдосумасшествии, основанном на том, чтобы занять в социуме место повыше, подчас любой ценой. В этой внушаемости и самовнушаемости была главная трагедия госудасртва шагающего в бездну. У нас такой литературы нет. Потому что советскую власть, например, разоблачают бывшие коммунисты, получая нехилые бонусы за такое странное дело. Они все показывают нам каких-то злодеев, хотя дело прежде всего в бездумности, конформизме, внушаемости каждого и непонимании человека вообще, свойственного и обществу «прогресса» и его элите. Так это все осталось и даже покрепчало
Ніколи не пишить правильно і передбачувано. Тому що це вірна ознака наявності стереотипу і непотрібності. Ы залучайте в статю сам матеріал, цитату, яка вас вразила. На чому ви стоїте?)) Загалом роман Замятіна близько нічого не має із радянською дійсністю)))Це вас обманули старші товариші, які теж не думають. Ви повторюєте стереотип, який запустив хтось під час перебудови( і який був потрібний більше для маркетингу роману і в СРСР і за кордоном) Роман насправді про небезпеку щастя за кресленням, щастя за розумовим планом.Про те, що щастя мають шукати, намацувати, а не планувати. Коротше, це роман на тему: чи сповідимі шляхи Господні)) А його інтерпретують нині грубо політиканські. На потребу дня. Абсолютно у радянському дусі, до речі)))
Прихований сенс заходу, не радикалізація, а якраз «вилов» і виявлення радикалів різного гатунку. Тому що в недалекому майбутньому це наступна мишень влади. Готуються.
ну і картинка для Європи, спроба очарувати. безплідна.
А в комнатах наших…
Тарaс ПРОХАСЬКО
журналістська помилка Коцаби — старого антирадянщика — виявилася найціннішим досвідом для всіх тих, хто забув про те, що радянщина все ще є основою і щоденною практикою будь-якої пострадянської держави.