Западу сдавать «своих» не привыкать.В этом весь цимес либерализма. Акуальный роман «Тихий американец» Грэма Грина. Написан 60 лет назад по Вьетнаму (до вторжения США)
Максиме, коли записувалися, треба було вимагати сценарій))))А на рахунок «очиток». Вчора йшов біля університетської бібліотеки і раптом побачив обяву" ВІЙНА на БУДь-ЯКИЙ СМАК" зясувалося, що ВІКНА
Прохасько писав це півроку тому. Зараз він висловлюється набагато стриманіше. Цікаво, тому що змінив свою думку, чи вважає, що це несвоєчасно? До речі, я вперше прочитав його блог сьогодні, тому що побачив цю відповідь. А щодо теми: надто складне питання, Василь Забродський пише, що ловить у поглядах місцевих дончан «ненависть, від якої все холоне». З одного боку. З іншого — чернівчани гинуть, а деякі залишаються інвалідами на все життя, щоб звільнити кого? Тих або тих?І до того ж зрозуміло, що фактично тема вичерпана, принаймні до того моменту, поки Путін піде. До речі, не факт, що наступний лідер не виявиться жорсткішим. І який небудь Ходорковський не «зіграє» жорсткіше. Тому що у геополітиці «немає друзів, а є інтереси». Що у нас в провінції незрозуміло навіть деяким політологам))) Є інтереси, а не євро-американська благодать, «русскій мір» чи там ще якась химера.
Диванная сотня. Пошлость в кубе. И пошляков миллионы. Главное открытие после открытия Интернет. Это похоже на то, как человек умирает, что-то говорит на смертном одре, или перед казнью, а рядом куча зевак и все как один: ой, ой он не то сказал, вот я бы сказал по-другому, вот дайте мне постоять у расстрельной стенки, полежать на смертном одре, то вот сказал бы, так сказал, а это слабо, слишком слабо. И на кухню к холодильничку за пивасиком. Так и с этим Прекуратом. Тысячи пошляков всерьез считают, что вправе его осуждать.Не вправе. Пошлякам прав не дают.
Суспільство живе не правдою, а тим, що хоче чути. І постійно фільтрує інформацію. Це таке величезне его, яке складається із мільйонів менших его, які хочуть відчувати себе шляхетними, правими, красивими, чути овації в будь-якій ситуації тощо. Тому ваші заклики відчути себе неправими, неправдивими, некрасивими, а замість овацій почути прокльони на свою адресу(які, безумовно мають місце) не матимуть жодного успіху, Адаме))) Причому з усіх боків конфлікту)))Але в цьому є корисність.
Відчути ненависть і нерозуміння будь-якого суспільства на собі набагато корисніше і цікавіше, аніж його безглузду любов (хоча варто відчувати міру і у цьому)) Так що я вважаю ваш пост вдалим, ще трохи і ви цю неприязнь і нерозуміння будете збуджувати)))
Предлагаю другую фразу: нет ничего гениальнее и оригинальнее, чем абсолютная трезвость.Достичь ее много тяжелее, чем думают. есть опьянение вином, самое простое, а есть опьянение желанием, религией, идеологией, родительским программированием, собтвенными амбициями. Да много еще чем.
Согласитесь, плоская и ничего не значащая фраза. Самое неприятное для человека — писать и говорить бессмысленно.Количество выпитых бутылок не значит ровно ничего. Разве что есть корреляция между количеством мозгов не выжженых алкоголем… и тем самым количеством бутылок. Кстати у женщин процесс выжигания мозгов пойлом идет раз в пять быстрее.
Потрясающую наклонность ко лжи во время войн и революций подмечена давно. Просто в это время она зашкаливает. Если б люди говорили правду, то и войн бы не было. Но они начинают лгать до войны, потом это приводит к войне, потом эта ложь становится разоблаченной и проклятой. По крайней мере с одной стороны. И на некоторое время. Вообще говря — скорпее всего, лгать опасно. Толстой намекал, что решает дело все-таки не сила, не пафос, а большее приближение к правде, большая человечность. А он воевал сам и много думал о войне. Это размышления не из кабинета и не политтехнолога, а офицера.
Хороший текст. Потсановка питання гарна. Щодо прогнозів, це якщо все буде логічним, але дуже часто все буває якраз алогічним.Ось цікаве питання, у разі відновлення контролю над Луганськом та Донецьком, і проведення там свободних виборів, за кого проголосують люди? І знов та сама маєта? До речі, в Україні російського націоналізму майже не було, його база була абсолютно маргінальною.Очеивдно, це вважалося чимось негідним, а по-друге спрацьовувала радянська самоідентифікація, в цілому по Україні вона і зараз сильніше умовно російської. Так що російський меджліс чи радянський меджліс? З огляду на певні особливості релігійної ситуації в Україні, гадаю спокійніше було б, щоб меджліс був якраз радянським, але реально радянський. Тобто, церква від нього трималася б подалі. І трохи дискусій на соціальну тематику країні б не завадили, а якраз на національну тематику, якось… До речі, Симоненко — глибоко антирадянська людина.
Справа не у територіальних претензіях, це справа десята, а у дуже відчутному різноманітті регіонів країни. Живуть люди, яких треба об'єднати. Їм пропонують ідею, виявляється, вона роз'єднує, принаймні у такому вигляді, значить треба іншого ґатунку ідеї.
І власне трохи про політичну механіку. Забороняючи ПР і комуністів, центр фактично скасовував усю еліту донбасу. Це можна було б зробити, якби була реально альтернативна еліта, яка одразу зайняла б це місце. По іншому ж не буває. Місце хтось має посісти. Але альтернативи не було, і на місце «опущеної» місцевої еліти, (оскільки центр довів, що він її не поважає абсолютно) прийшли бородаї, болотови і т.д. Люди заздалегідь неадекватні і до еліти не мають жодного відношення. Але все це відповідає законам суспільствознавства.
Це як хірург, який вирішив вирізати хворий орган, але без пересадки. Вирізав припустимо хвору печінку і чекає одужання. А треба ж було щось на її місце. у Одесі така альтернатива так сяк була. І то…
У 54 році, коли Крим був доєднаний до України, Степан Бандера висловився у дусі, що росіяни і нас хочуть зробити імперіалістами. Так ось по факту, Україна усі ці роки після 1991 року була імперією, а століття готувалася бути моноетнічною державою. Уся поведінка української еліти «заточена» під моноетнічність.І це й призвело до конфліктів. Заточуватися треба було ці 20 років під власну імперськість, тому що фактично вона є. А це зовсім інша політична логіка. Поки божевільні політики продукуватимуть безкінечний конфлікт, солдатських матерів ніхто не переконає… І їх можна виправдати. А Путін? Путін просто усім цим користується. Власне весь його план побудований не на його потужностях, а на нашій безглуздій внутрішній політиці.
Відчути ненависть і нерозуміння будь-якого суспільства на собі набагато корисніше і цікавіше, аніж його безглузду любов (хоча варто відчувати міру і у цьому)) Так що я вважаю ваш пост вдалим, ще трохи і ви цю неприязнь і нерозуміння будете збуджувати)))
Це як хірург, який вирішив вирізати хворий орган, але без пересадки. Вирізав припустимо хвору печінку і чекає одужання. А треба ж було щось на її місце. у Одесі така альтернатива так сяк була. І то…