Дом, который присвоит... З? (Чим був і чим буде кінотеатр "Чернівці")
Громада активно обговорює подальшу долю кінотеатру з промовистою назвою «Чернівці». Цікаво звучить: кому віддадуть Чернівці. Розмови про те, що кінотеатр передадуть підприємцю Василю Забродському перестали бути кулуарними, а стали топовими і майже офіційними. Цікаво, однак, що будинок, який жартома в радянські часи називали «кінагогою», був свого часу символом міста. Навіть якщо ви зайдете на сайт колишніх чернівчан czernowitz.ephes.com, які все ще почуваються чернівчанами, то побачити заставку – Темпль. Так раніше називався цей будинок. Себто – Храм. Його важко будували, потім ніяк не могли спалити есесівці і підірвати радянські інженери, які хотіли возвести на цьому місці щось інше. І зрозуміло, що один з головних меценатів побудови храму чернівецький філантроп Генріх Вагнер, і ще сто жертвователів, імена яких згоріли разом із внутрішнім начинням храму у липні 1941 року, мали на увазі все що завгодно, окрім власне того, що цей будинок буде розважальним центром у власності однієї людини, безкінечно далекої від усього, чим вони жили.
Я не консерватор, і мені навіть подобається, коли щось перетворюється на щось інше. Але брат-близнюк кінопалаца у місті, впевнений, не потрібний. Тим більше, що справа представляється так, що будинок такого рангу став монетою для розрахунку у політичних війнах. Хоча в принципі розмови про це ведуться аж з 2009 року, але… здається, я знаю, чому Федорук не наважився на це. Він хотів, щоб за нього голосували.
Я підозрюю, що Михайлішин хоче того ж самого і зважить на те, що більш скандальне і антирейтингове рішення вигадати важко. Тим більше, в тепершініх умовах, коли є кому «підігріти» цю скандальність. Щодо прихильності Забродського, то Віталій Михайлович може не переживати, все залишиться, як було. Адже зрозуміло, що підприємець Забродський не «здасть» його і залишиться прихильником, тому що робить свої вчинки в силу глибоких переконань, а не з-за якихось дрібних радощів у вигляді споруд, преференцій тощо. Це ж зрозуміло. Але не в цьому річ. Власне, до чого веду свою репліку.
У громади має залишатися якесь майно, усе віддавати не обов’язково. Це раз. Сама споруда ця громадська і такою пробула майже сто сорок років. Вона побудована на пожертви. І жертвували не Забродському. Це два. Три, якщо майно не використовують зараз у повному обсязі, то абсолютно очевидно, що мине п’ять-шість років і воно стане в нагоді міській громаді. Адже громада розвивається і в силу європейського вибору, можливо, зацікавиться культурою. І у такому центровому будинку можуть з’явитися галереї, міський театр, і якісь інші радощі, які характеризують мешканців, як міських, городян. І для цього необов’язково ходити з відром попкорну. До речі, бодай якусь культурну кінороботу поки що проводить саме кінотеатр « Чернівці», тобто, він вже приносить користь громаді. У Кінопалаці я таких заходів не пам’ятаю, можливо хтось мене поправить.
Цими вихідними я розважався тим, що шукав родичів того самого Генріха Вагнера, який був головним меценатом побудови храму. Він, судячи з адресної книги, жив точно напроти Темпля, на розі теперішньої 28 червня. Поки що? однак, безрезультатно, хоча дві нитки повели мене, одна – в Аргентину, а інша – на Гаваї, як не дивно. Боюся, однак, що такі холмсовські дослження будуть тривалими. Однак цікавими. Поки знайду, то у нащадків Вагнера буде вже нагода привітати несподіваного «спадкоємця». Оце так радість буде…
Я не консерватор, і мені навіть подобається, коли щось перетворюється на щось інше. Але брат-близнюк кінопалаца у місті, впевнений, не потрібний. Тим більше, що справа представляється так, що будинок такого рангу став монетою для розрахунку у політичних війнах. Хоча в принципі розмови про це ведуться аж з 2009 року, але… здається, я знаю, чому Федорук не наважився на це. Він хотів, щоб за нього голосували.
Я підозрюю, що Михайлішин хоче того ж самого і зважить на те, що більш скандальне і антирейтингове рішення вигадати важко. Тим більше, в тепершініх умовах, коли є кому «підігріти» цю скандальність. Щодо прихильності Забродського, то Віталій Михайлович може не переживати, все залишиться, як було. Адже зрозуміло, що підприємець Забродський не «здасть» його і залишиться прихильником, тому що робить свої вчинки в силу глибоких переконань, а не з-за якихось дрібних радощів у вигляді споруд, преференцій тощо. Це ж зрозуміло. Але не в цьому річ. Власне, до чого веду свою репліку.
У громади має залишатися якесь майно, усе віддавати не обов’язково. Це раз. Сама споруда ця громадська і такою пробула майже сто сорок років. Вона побудована на пожертви. І жертвували не Забродському. Це два. Три, якщо майно не використовують зараз у повному обсязі, то абсолютно очевидно, що мине п’ять-шість років і воно стане в нагоді міській громаді. Адже громада розвивається і в силу європейського вибору, можливо, зацікавиться культурою. І у такому центровому будинку можуть з’явитися галереї, міський театр, і якісь інші радощі, які характеризують мешканців, як міських, городян. І для цього необов’язково ходити з відром попкорну. До речі, бодай якусь культурну кінороботу поки що проводить саме кінотеатр « Чернівці», тобто, він вже приносить користь громаді. У Кінопалаці я таких заходів не пам’ятаю, можливо хтось мене поправить.
Цими вихідними я розважався тим, що шукав родичів того самого Генріха Вагнера, який був головним меценатом побудови храму. Він, судячи з адресної книги, жив точно напроти Темпля, на розі теперішньої 28 червня. Поки що? однак, безрезультатно, хоча дві нитки повели мене, одна – в Аргентину, а інша – на Гаваї, як не дивно. Боюся, однак, що такі холмсовські дослження будуть тривалими. Однак цікавими. Поки знайду, то у нащадків Вагнера буде вже нагода привітати несподіваного «спадкоємця». Оце так радість буде…
1 коментар