Сергій Воронцов
Рейтинг
+1724.93
Сила
4962.87

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Истории, которые придумывают за нас

Некоторые сны так странны, так навязчиво маниакальны, и впечатление от них граничат с видениями. Ты не можешь избавиться от ощущения, что действительно с кем-то поговорил, соприкоснулся. Они всегда неожиданны, их так трудно выдумать, почти невозможно.  Лет двадцать назад мне снилась   молодая женщина, которую, готов поручиться, в жизни никогда не видел, внешность ее была довольно примечательна. Это было несколько навязчиво. Она переходила из сна в сон. Это удивляло и занимало меня настолько, что...
Читати далі →

Ворожбит Андрухович і доля фестивалю “Мерідіан Черновіц”

Так і не дочекалися Чернівці якогось зацікавленого матеріалу про фестиваль “Meridian Czernowitz”, який відбувся 5-7 вересня у Чернівцях. Ніби даремно гості розкидували метафорами та майже закінченими есе. Це подекуди було схоже на чемпіонат по інтелектуальному у-шу. Тільки замість фізичних рухів, були рухи, слів, ідей та метафор. Перегорнув сторінки тижневих наших газет, побачив інтерв’ю з якимсь цікавими гостями, але огляду фестивалю нема. Що є знаком, на мою думку, не тільки лінощів і нефахово...
Читати далі →

Смерть у Чернівцях. Трохи легше, аніж у Венеції

Просто очманів колись, коли побачив у чернівецькому некролозі тридцятих щодо самогубства журналіста тих часів такий пасаж: «Франц обожнював жартувати, тепер його гумор – це гумор висельника». Це із співчуттям звісно було написано. Але… Жартували завжди. У Чернівцях, в міжвоєний період, здавалося, ну було нічого смішншого, аніж життя, аніж політика, аніж смерть. Уривок з репортажу тридцятих про приїзд прем’єр-міністра до Чернівців: « Молоді жінки, стиснуті натовпом, пудрили обличчя, мабуть том...
Читати далі →

Дошедшие утешения

  ***  Он был первооткрыватель чувств.Пробовал их на вкус, смешивал как микстуру, придумывал новые и знал много таких рецептов.  Такой уж странный у него был дар. Нужный, может быть, только ему самому. А может и не только ему. Он вылавливал чувства из воздуха, из пустоты, притягивал, впитывал. Иногда  он не вылавливал, а творил их.  Каждый копит что-то свое. Жизнь его, знал он, будет слишком коротка, чтоб копить что-то существенное. Поэтому он копил самое легкое, самое неосязаемое — чувства. ...
Читати далі →

О свободе плавания

«Опять сволочь прыгнул» — закричали на спасательной станции. Фигурка вдалеке ласточкой сиганула с берега. Моторная спасательная лодка начала выруливать к быстро плывущему пловцу, который совсем не собирался тонуть. С моторки слышались матюки, а со станции орали: «бамбулей ему навешай, бамбулей». Недалеко в реке плыли тоже какие-то люди, плыли не так бодро, но никто из них не вызывал таких бурных эмоций. «А чего вы так», спросил кто-то у спасателей. Они рассказали: «да, пловец этот. Все прыгае...
Читати далі →

Подайте 13 копійок чернівецькому пенсіонеру

Дуже цікаво, що попри те, що перевізники нарікають на страшенні збитки, мало хто наводить конкретні цифри. Хіба що неофіційно. І вони завжди викликають сльози розчулення.   Зрозуміло, що подорожчання пального разом із доларом приблизно у півтора рази із необхідністю вплине на ціну самого проїзду для звичайного пасажира. Незалежно віж того, чи буде існувати проїзний чи ні. Але у яку суму міг би обійтися  проїзд пенсіонера, якщо б повністю його відшкодувати? Давайте зробимо простий орієнтовний під...
Читати далі →

Свобода віслюків. Платонічні нотатки

Моє інтерв'ю із Пєлєвіним, як писав колись вже у мережі, стало королівським фейком. Принаймні за відвідуваністю. За ним, до речі, послідувала жалюгідна пародія на «Оглядач», який ніби-то виявив особливу стурбованість Пєлєвіна на його Фейсбуці у зв'язку із подіями на Майдані. З цього приводу шкодую, що ніяк не може залучити ще одного гідного автора для буковинців, а саме — Платона з Афін. Адже, хто, як не він описав краще сучасні події. А буковинцям, або ширше, громадянам України потрібний таки в...
Читати далі →

Жах звичайного (актуальні історії від чернівецького барона)

Нещодавно вперше вийшла українською мовою книга спогадів нашого земляка барона Грегора фон Реццорі. В українському перекладі вона має назву «Торішній сніг», німецькою вона вийшла під назвою «Квіти у снігу». Переклад здійснив (що вже майже зрозуміло) Петро Рихло. Він же модерував щось на кшталт презентації у центрі Пауля Целана (на розі Челюскинців і Кобилянської). Презентація треба сказати була чистим проявом професорського дивацтва, оскільки складалася із кількох поспіль лекцій (загальною трива...
Читати далі →

Як досягнути безсмертя

З приводу безкінечно актуальних творів сучасних письменників, які планують залишитися в історії. Читав збірку китайської класики і думав, який принцип відбору? Які твори (вірші) китайці пронесли крізь столітття, і через вісімсот років читають (дивляться на них, оскільки ж ієрогліфи) затамувавши подих. Просто назви шедеврів. Один має назву: «Вчуся розганяти хандру, валяючись у ліжку до середини дня». Інший: «У задніх кімнатах дому слухаю ввечері цикад». Оскільки наші письменники надають перевагу ...
Читати далі →

Вечерние размышления о второстепенном

Да, а интересней всего в жизни думать о любви и смерти))) Завораживающее занятие. Или о безумии и разуме, тоже неплохо. Развлекался мыслями о законах сохранения, но только не в физике, а среди людей. Очень интересно разделение, как раз в Украине, человек новый демократический и человек, что ли додемократический, «совок». И как бы все хвалят первого и осуждают второго. С таким легким привкусом расизма. А у меня есть такая старая идейка: что человек на самом деле — одинаковый))) Не только физич...
Читати далі →