Сергій Воронцов
Рейтинг
+1724.93
Сила
4962.87

Сергій Воронцов

s-vorontsov

Як будувати вежі

Це старе чернівецьке фото мені страшенно подобається, не так оригінальністю, як філософією. Дехто його знає, тим не менш. Чернівчанин Рознер побудував цю Ейфелеву вежу… із сміття, яке збирав на Герренгассе (Кобилянської), коли час від часу прогулювався нею. Тут стільки сенсів))) Велике з малого, чудо з сміття, кайф з нічого, Париж із Чернівців. Справді філософія)...
Читати далі →

Целан и заклинатель змей (фильма)

Поэт из Черновцов Пауль Целан прожил лишь пятьдесят лет. Он полусошел с ума и покончил жизнь самоубийством. Исследователи его творчества любят говорить об «отсроченной смерти». Якобы война не убила его сразу, а добила воспоминаниями. Причем сначала Целан вспоминал о войне мало. Хотя в ней погибли его родители, друзья, и он стал изгнанником. А потом все больше, больше. Это невероятно интересно, потому что Целан, в первую очередь, ну если уж начистоту, затребован, как поэт темы Холокоста. Жена Цел...
Читати далі →

Про мою казарму, демократию и Фукуяму

Когда я попал в советскую армию, то сильно расстроился. Там не было никакой демократии. Там была сержантская олигархия с примесью дедовской. И все как-то грубо было)))) (слава богу, относительно) И понятно становилось, что я либо должен стать таким же, как они, либо не понятно, как я дотяну до победного конца. И вот растраивался я. И тут случилось чудо. В СССР начали бороться с привилегиями, и в нашу роту начали подтягиваться какие-то дети генералов, студенты престижных вузов, сын великого хирур...
Читати далі →

Заповіт викладача Чернівецького університету

Ганс Гросс — це австрійський слідчий, який наприкінці 19 століття став викладачем Чернівецького університету і одним із засновників нової науки — криміналістики. У Чернівцях він став видавати журнал по криміналістиці. який читається подекуди цікавіше Конан-Дойля. Зокрема мене вразила історія про дружину канібала Бартоша, і звіт про розкриття злочина набожного теслі, який крав з церков предмети мистецтва. Але не продавав їх (в цьому була складність), а складав у скрині і милувався. Гросс настільк...
Читати далі →

Другая музыка

В нашей школе для глухонемых, та что за драмтеатром, есть кружок песни жестами. Меня это когда-то удивило и я приходил к ним познакомиться)) Впечатлений оказалось больше, чем можно себе представить. Поговорив со мной, педагоги, а они люди очень энергичные и большого энтузиазма, решили показать, какие у них в школе глухих замечательные танцоры. Танцорши, вернее. Привели таких задорных лукавых девчушек. Они наставили руки в боки, серьезно на меня посмотрели. Включили музыку. Довольно попсовую, гру...
Читати далі →

Добрі правила буковинського виборчого казино (про результати, які ось-ось будуть)

автор: Сергій ВоронцовКілька думок з приводу езкит-полів. Не так відсотки цікаві, як тенденції. Несподівано високий результат " Самопоміч", несподівано низький(порівняно з передвиборчою соціологією) у Ляшка, майже цілковитий загальний прольот Правого сектору(втім, кажуть, сам Ярош проходить по мажоритарці на Дніпропетовщині), Народний Фронт, який всього лише на якийсь відсоток-два відстає від лідера" Блоку П. Порошенка", несподівано високі відсотки Опозиційного Блоку.   Цікав...
Читати далі →

...І білі пароплавчики на лисих головах...

Сьогодні зранку я прокинувся у доброму гуморі. Настільки, що мені захотілося зробити щось приємне для читача. Подати щось адекватне, притомне, не кручене, і не своє. Від задуму я вирішив перейти до дії. Перебравши подумки кілька варіантів, я зупинився на книзі, яка вийшла нещодавно. Це книга барона Грегора фон Реццорі «Торішній сніг». Переклав її Петро Рихло.  Там багато про Чернівці. І я вирішив обрати уривок з цієї книги для читачів.  І заодно представити нову книгу.До того ж, як відомо, барон...
Читати далі →

У порожніх кімнатах Авраама

Коли тобі  виповнюється 118 років, починаєш мимоволі тягнутися до всього, що пов’язане із молодістю.  Іноді щось пригадується, іноді по кільком словам, кинутих юнаком чи  дівчиною, ти раптом відновлюєш молодість у собі.  З цих міркувань,  кожного тижня, у четвер, я йду і купую зведення людських таємниць. На цих   сторінках — історії життя та смерті. За іронією долі, ніби спеціально у настрій, деякі сторінки мають назву «Молодий магрибінець». З стосом друкованого паперу я  приходжу додому, лягаю,...
Читати далі →

Великий читатель

Мне нравится ходить в парки с фотоаппаратом. Птички, там, листочки, белочки.  В детстве меня восторг перед этим всем посетил,  и продолжается до сих пор. Людей фотографирую реже. Как-то неловко. В парке Федьковича, однажды, ко мне подошел обрюзгший немолодой человек и так экспрессивно, как-то хватая за пуговицу рубахи, жарко дыша в глаза, почти прокричал: «Слушайте, умоляю вас, прошу вас, сфотографируйте меня возле этого домика, его, знаете, расписали гениальные художники». И показал на маленьки...
Читати далі →

Крысолов

З тих есейок-оповіданнячок, що пишуться незрозуміло для кого, але точно для себе))Для терплячих Журналисты, которые еще не свихнулись, или свихнулись не до конца  – малозависимы от Интернета. Чаще всего они его не любят. Поэтому отдых предпочитают проводить без него. Как в анекдоте по слесаря и проститутку: «представь, поехал ты на отдых, приезжаешь, а вокруг станки, станки…». Пару лет назад, уезжая в Одессу,  решил, что эти три с половиной недели проведу без Интернет.Несколько дней откисал на п...
Читати далі →