Перший театр на Буковині

Публікую одну з перших газетних публікацій відомого історика Бориса Тимощука на тему історії Чернівців. У даному випадку, з історії чернівецького театру. Попри сухуватий стиль (тоді у газетах любили стриманість) невеличка стаття на диво інформативна. І складається, переважно, з фактів. Але розповідає не тільки про театр, але й про час, в який вона написана. Ну і три-чотири подробиці справді застрягають)) За що можна позбавити місто вистав? чому для театрального мистецтва були необхідні пивні бочки? і яке відношення має Швейцарія до чернівецького театру?.. Десь так можна було представити))), це було б не зовсім спекулятивним...

Стаття з «Радянської Буковини» (50-ті роки). З певних причин не уточнюю дату.

Перший театр на Буковині

Театральна культура на Буковині почала зароджуватися давно. Ще в період феодалізму по містах і селах нашого краю мандрували бродячі народні артисти і показували свої вистави у найбільш людних місцях— на базарах та ярмарках. В той час спеціальних приміщень для вистав не було і артисти виступали під відкритим небом на тимчасових дерев'яних помостах. Їх вистави на різні історичні та моралістичні теми користувалися великим успіхом у населення і завжди збирали багато глядачів.
В 1774 р. Буковину окупувала Австрія. Австрійський уряд виступав проти розвитку народного театрального мистецтва, забороняв вистави. Так, у 1795 р. театральні вистави Чернівцях були заборонені під приводом того, що населення міста несвоєчасно сплачує податки, тільки через вісім років в одержаний дозвіл на театральні вистави і то тимчасовий.
На початку XIX ст. до Чернівців на гастролі почали приїджати професіональні трупи. Свої коротенькі п’єси актори показували найчастіше в трактирах, де споруджувалися тимчасові дерев’яні помости, причому настільки примітивні, що вони нерідко під час вистав розвалювалисяь. Глядачі сиділи, хто де: на пивних бочках, на неструганих дошках, інші стояли. Після вистави артисти сходили в зал і збирали гроші — плату за виставу.
В 1830 р. в міському парку (нині парк ім. Калініна) з’явилась будова, спеціально пристосована для театральних вистав. Вона складалась із сцени з дахом над нею та павільйону, де були місця для глядачів. Сцена мала завісу, розмальовану кімнату з пересувною стінкою, яка мала зображати салон чи сад. Бокові стіни сцени не мінялись. Це був перший, хоч і досить примітивний, театр на Буковині. Його збудував багатий власник ресторану. Ті, що приходили в ресторан, одночасно могли обідати і втішатись театральним видовищем.
Вистави в павільйоні відбувались регулярно. Вони починались в обідню пору, як тільки в залі збиралась певна кількість глядачів і продовжувались до пізньої ночі. Тут ставили одноактні п’єси, переважно комедії. Вони показувались одна за другою, безперервно. Кому з глядачів надокучало дивитись виставу, той залишав зал, звільняючи місце для іншого.
Театр в міському парку, відомий під назвою «Швейцарський будинок», проіснував п’ять років. Після цього приїжджі артисти (своєї театральної трупи на Буковині не було) ставили вистави в найбільших залах міста, спеціально для цього пристосованих. В свій час театральні зали були при готелях «Молдавія» (на нинішній вулиці Леніна, де тепер будинок № 39) та «Чорний орел» (нинішній готель «Червона Буковина»), в будинку багатого власника Бека біля міської ратуші та в інших місцях. Це були приватні театральні приміщення.
Вперше міський театр у Чернівцях збудовано в 1877 р. Він стояв на нинішній вулиці Боженка, там, де тепер стоїть будинок 2-ї міської поліклініки. Театр мав ложі, галерею, гардероб. його сцена була добре обладнана і освітлювалась 32 лампами. В центрі залу висіла люстра на 60 свічок. Лише через 19 років театр було електрифіковано.
Як і раніше, театральної трупи в Чернівцях не було, і в міському театрі виступав переважно Віденський оперний театр.
Старий міський театр, збудований з дерева й цегли, функціонував біля 25 років. В 1904—1905 рр. збудовано новий міський театр — нинішнє приміщення Чернівецького українського драматичного театру ім. О. Кобилянської.
Б. ТИМОЩУК,
А. ТЕЛЕФУС, наукові працівники Чернівецького краєзнавчого музею