Небопрагнення

Серед буковинських досягнень, як то: видатних співаків та композиторів, німецькомовних поетів, полікультурності, архітектури тощо, якось не дуже рекламують досягнення технічні. Вони колись були. Тепер їх немає. Тому, очевидно, спогади про них якось поза увагою. Адже паралелі виходять досить сумними. А подекуди нищівними.  

Ця сторінка спогадів присвячується тому непересічному факту, що один з перших польотів на дельтаплані без допомоги буксиру у СРСР вдався саме чернівецьким ентузіастам. Офіційна дата початку таких польотів у СРСР — 1972 рік. Чернівчани злетіли у повітря під крилом дельтаплану 16 квітня 1972 року.

Далі їхня діяльність продовжилася доволі успішно. І Чернівці в якийсь момент навіть стали одним з центрів дельтапланерізму, але звична провінційна байдужість не дозволила втримати цю «центровість». Останнім, хто цікавився дельтапланерізмом у Чернівцях з точки зору підтримки, був відомий Ігор Плужников. Що свідчить про певний смак, тому що є в дельтапланерізму щось справді круте. Однак, це був майже останній позіх.
Може, коли держава відволічеться від фольклору та етнографії, подібні захоплення знов отримають підтримку.
Цікаво, що оскільки польоти були першими, то виходити переважно довелося з теорії. Але нещасних випадків так і не сталося, тому що знання — сила..
У якості спогаду, передруковуємо текст статті 1979 рік(Молодий буковинець"). де описуються, як буковинці прагнули літати. І кілька фото того періоду.
Текст:

"ПОЧАТОК
День видався погожим.В небі прокладали бо­розни реактивні літаки. Нічого незвичайного. Адже кому не доводилося дола­ти тисячі кілометрів на по­вітряних лайнерах? І рап­том...
Людина з крилами! Як птах, націлена в небо! Всу­переч всім хрестоматійним Істинам!
… Стартував Анатолій Іванов. Поруч з єдиним запи­танням на устах «Чи зле­тить?» чекали його друзі ' Володимир Тюменцев та Анатолій Коркач. Апарат відірвався від зем­лі. Метр...-два… три… десять над пагорбом. Хай невисо­ко, але ж летить! — ' Ледве торкнувся Анато­лій зеленого трав'яного ки­лима, як його кинулися об­німати друзі. Безмежно ща­сливі юнаки не стримували радості. Це ж торжество їх ідей, пошуків, недоспаних І без того коротких студент­ських ночей.
Так народжувався на Бу­ковині захоплюючий, тоді ще мало кому відомий вид спорту — дельтапланеризм. Запам'ятаємо: це було 16 квітня 1972 року.
… В популярних журналах іноді з'являлись фотографії з описом літального апара­та. Однак розрахунки до­велося робити самим. Крес­лення не вміщували всіх ідей. По кілька разів пере­робляли деталі, шукали оп­тимальний варіант їх поєд­нання. Спочатку будували 'моделі у Палаці піонерів.
Та вік у дельтапланеристів був далеко не піонерський, до того ж, не вистачало місця для ширококрилих макетів- Довелось шукати при­тулку у шкільних спортзалах під час учнівських канікул, на горищах будинків.
Але ніщо не змогло зу­пинити ентузіастів. Підкори­лась і «вертикальне скла­дова швидкості», І «терміч­ний висхідний потік". З кожним днем удо­сконалювали літальний апа­рат, збагачувались досві­дом, готувалися до серйоз­них випробувань спортсме­ни. і

… Від першого польоту до перших республіканських змагань минуло чотири ри роки. За цей час лише І принцип побудови апарату залишився незмінним. Модифікували крила. Випробували найоптимальніший варіант каркасів. Замінили •болонью* на вітрильну і тканину. Ца дало змогу підвищити надійність дельтаплану.
Під вас всесоюзного зльоту який відбувся у 1977 році, «Беркут» конструкції чернівчан був визнаний кращим літальним апаратом, а його авторів — Анатолія Коркача та Володимира Тюменцева — запросили взяти участь в роботі державної комісії з випробування дельтапланів, які почав се­рійно випускати один із за­водів країни.До честі чернівчан, випро­бування їм доручали най­складніші. Керували дель­тапланами в критичних ре­жимах. Володимир Тюмен­цев, напрйклад, продемон­стрував блискучу техніку виведення апарата з што­пора.

Невдовзі «Славутич-УТ» (так назвали перший серійний дельтаплан) вже надіййшов у дтсаафівські організації. Чекають на нього І а Чернівцях.
— Це надійний міцний апарат, — говорить керівник клубу чернівецьких с дельтапланеристів Анатолій Коркач. — Однак має і свої похибки, бо розрахований на початківців. На ньому не можна показати високих результатів. Тому переважна більшість пілотів користусться своїми моделями. От чому чернівецькі спортсмени й надають перевагу зробленим власними руками «Беркутам». Апарати ніколи їх не підводили. На будь-яких змаганнях.

НАД ХМАРАМИ
Справжнім випробуванням для людей І технІки став перший республі­канський зліт дельтапланеристів. Радянську Буковину представляли Анатолій Коркач, Володимир Тюмонцев, Ігор Тарасюк, Володимир Семеохін та Станіслав Брус.
Не змаганнях в Криму їх визнали кращими спортсменами України. Серйозні іспити склали V наші земляки наступного р року. Вони представляли Україну не всесоюзному зльоті. І тут були першими!
Відтоді й пішло. Невдовзі після прийняття ЦК І ДТСААФ рішення про створення федерації і цього і виду спорту відбувсь офіційиний чемпіонат республіки
у зональному турнірі у зональному ттурнірі буковинці знов здобули найвищі нагороди. А. Коркач, В- Тюменцев, І Тищен­ко в особистому заліку зайняли всі призові місця.
Фінальні старти проходи­ли в Криму. Лише прикра несподіванка завадила чер­нівчанам здобути командну перемогу, хоча вони були кращими в усіх трьох впра­вах.

Є в чернівецьких пілотів досвід виступів і на міжна­родній арені. Буковинські дельтапланеристи — актив-ні учасники щорічного розиграшу Кубка Егера, який
проходить в Угорщині. То- мі V рік, наприклад, вони ні в чому
не поступилися іменитим зарубіжним спортсменам Четвертий результат лі і серед 60

дельтапланернерістів Європи показав Іван Тищенко. Були в числі найсильніших І решта товаришів по команді.
Чернівецькі пілоти ведуть І чіткий облік своїх рекордів. За восьмикілометрову відмітку приземлялись Володимир Тюменцев, Іван Ти-щенко, Анатолій Коркач, а і- Іван у 1978 році піднявся на півтора кілометра вище гір, а Анатолій перебував у повітрі без посадки 195 хвилин
Кожен з наших дельта­планеристів за поки що ко ротку спортивну біографію налітав більше півсотні годин. Уявляєте —- дві доби у сусідстві з хмарами!

"

Закінчення статті — це бідкання, що всі ці чемпіони існують на пташиних правах. У сенсі, безправні. І треба б це все організувати і очолити. Це закінчення статті випустив. І реалії надто специфічні, і написано нудно. Однак літали.
 
на фото: один з перших польотів вдалих чернівецьких дельтапланеристів, і за сумісництвом, один з перших у СРСР.
Вйишло друком у газеті «Чернівці» фото Анатолій Коркач