Чому Чернівці не у книзі Гіннеса, або Привіт від товариша Сталіна

У жовтні здійснив непересічну подорож у минуле. Зокрема, вивчав, кого й за що «пресували» і репресували у вісімдесяті роки в Чернівцях. Зробив висновок, який, очевидно, не під силу нашим історикам. Це лише трохи жарт. На жаль.

Спочатку щодо того, що залишилося у буковинській пам’яті. Як вже казав, наприклад Чернівецька обласна спілка журналістів знищила свій архів від дня заснування до 1986 року. Обласна спілка письменників знищила свій архів від 1975 року до 1991 року. Очевидно, нічого, чим можна було б пишатися, там не було, тому він і знищений. Я трохи ознайомився із залишками і був вражений наскільки серйозна це була школа. Постійні тренінги, постійний контроль. Готували як спецназівців майже)) На жаль, це була не журналістська школа, а пропагандистська. Нема партійних архівів останніх років перед незалежністю. А між тим, в останні роки партія у Чернівцях провадила активну діяльність із створення спільних міжнародних підприємств (зокрема із Ізраїлем). Вкладаючи по кілька сотень тисяч карбованців у статутні фонди (очевидно карбованці ці були інвалютні, себто по офіційному курсу (70 копійок — долар)). Так думаю, що бодай частина цих грошей повернулася на початку дев’яностих у Чернівці. Мати на початку 90-х у розпорядженні кілька сотень тисяч доларів, просто зі стелі, колишніх партійних грошей… На той час це були фантастичні гроші. Багато чого можна було прикупити по копійчаних цінах тодішньої приватизації. Це гіпотеза, яка щоправда дуже схожа на правду.

Мою увагу, однак, привернула інша історія, власне заради неї і пост розпочав писати. Вона дуже показова. Ще у 1989 році у Чернівцях було створено організація «Книга пам’яті» (вона працює досі), де мали б вивчати репресії, які були здійснені у Чернівецькій області. Це була централізована ініціатива. Але чомусь… досліджувати репресії (себто керувати цією «Книгою») доручили людині, яка працює у якості ідеолога із… сталінських часів. І працює досі)) Я б нічого не писав, але випадково знайшов вірш пана Фостія у газеті сталінських часів (!), коли Чернівецький міський виборчий округ висував тов. Сталіна, тов. Берію, і все ж таки і чернівчанку тов. Варницьку. Я просто був вражений такою довготривалістю. Не міг втриматися, і не поділитися. Це направду — феномен. Я нічого не маю проти Фостія. Нехай допрацює, може він якийсь чиновницький Зельдін… Ну, невже, це була єдина кандидатура серед мільйона буковинців для дослідження радянського періоду???? (Ну Салагора ж призначили у 2014 році із корупцією боротися, чому б і тут...) Якщо б я пропрацював на партпосадах з 1949 року, і мені доручили зайнятися дослідженням репресій. Я б очевидно, почав з 1940 року і закінчив 1948-м. І так воно і сталося. А ті, що пізніше, може й прибрав би дещо. Чи Фостій чесніше...

Все, що ми знаємо про радянські часи, це все з рук тих же радянських пропагандистів, які вчасно змінили орієнтацію.
Але проблема, звісно, не в тому. І не у Фостії. З ним жодних проблем. Проблеми у висновках, які переважно роблять з подібних досліджень. Висновки, які роблять нас у світі смішними і страшними. А правда ніби має робити людей сильними і мудрими? Чому ж не так виходить? А ось про це серйозно і пізніше.

на фото: Радянська Буковина, 1949 рік, передвиборчий вірш Фостія сполучений із заголовком «Спасибі рідному Сталіну». У біблографії я помітив, що є його ж вірш «За Віктора! За Ющенко!», але шукати не став)) Фото збільшуються при настисканні





0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте