Монстри у дзеркалах

На цих фото Михайло Булгаков та його ворог Віктор Шкловський.
Ці люди, очевидно, вперше зустрілися у Чернівцях. А продовжили своє неприємне знайомство у Києві. У романі Булгакова «Біла гвардія» є такий собі персонаж: поет, предтеча антихріста, людиноподібний монстр, диверсант, агент впливу, революційний провокатор Шполянський.
Прообразом Шполянського був геній філології (він ним став пізніше) Віктор Шкловський, це загальновідомий факт у літературознавстві. У романі Булгаков прямо натякає, що вони не поділили жінку, батьківщину і ще багато чого. У громадянській війні вони були з різних боків і ненавиділи одне одного.

Але до громадянської війни, під час Першої світової, Булгаков працював у чернівецькому шпиталі, а Шкловський у ньому лікувався. Могли й зустрітися тут. У Чернівцях, до речі, Шкловський також пробував робити революцію. Неподалік у Карпатах його поранили. Куля пробила його навиліт, влучивши в живіт (!), але дивним чином Шкловський вижив без операції.
Булгаков у романі описує Шкловського (вже києвського періоду) чужими словами: як «антихриста людину з очима змії і з чорними баками, який привів полчища демонів».
Цікаво, що Шкловський також написав свої спогади по гарячих слідах світової та громадянської, які іронічно назвав «Сентиментальна подорож». В тому числі є там про «чернівецький період».

Його поранило двічі: один раз кулею навиліт, інший – 18 осколків від гранати, що розірвалася просто у руках. Тим не менш він став вченим із світовим ім’ям і прожив 91 рік. Булгаков, до речі, був вражений нелюдською живучістю та витривалістю Шкловського (Шполянського). Він вважав це ще одним підтвердженням зв'язку із темними силами. Він описує стиль життя Шкловського (вже після поранень) у Києві так:

»Шполянський прославився, як чудовий читець в клубі «Прах» своїх власних віршів. Не мав собі рівних, як оратор, крім того, керував машинами, крім того, утримував балерину оперного театру Мусю Форд і ще одну даму, імені якої Шполянський, як джентльмен, нікому не відкривав, мав дуже багато грошей і щедро роздавав їх у позику, пив біле вино, грав у «жєлєзку», вночі жив на Хрещатику, вранці в кафе «Більбоке», вдень — у своєму затишному номері кращого готелю «Континенталь», ввечері — в клубі «Прах», на світанку писав наукову працю "Інтуїтивне у Гоголя".

Тепер, власне заради чого про них згадав.
Отже, Булгакову Шкловський здавався монстром, людиною, яка штовхає країну до безодні, непоборним носієм зла. А Шкловський в свою чергу сприймав подібних до монархіста Булгакова, також як виплодків зла. І писав, яким уразливим він почувався, як важко йому було, як переслідували його білогвардійські диверсанти і шпигуни, як довелося йому неодноразово бути на крок від смерті. І зло здавалося непереможним.
Виявляється ці люди дивилися одне на одного, як у дзеркало. На війнах тільки так і буває.
А потім з’ясувалося, що це два генії.