Космонавти бажань

У старовину у багатьох племен був звичай: певних людей назначати на жертву, але перед тим вони якийсь час, іноді тривалий, кілька місяців і навіть років, їли і пили досхочу, жили у неймовірній розкоші, спали з кращими жінками племені, а потім вже цих щасливчиків вбивали. Якщо забути про те, що їх приносили в жертву, то можна сказати, що навіть найпримітивніше суспільство запускало людей у своєрідний простір, де виконувалися усі їх бажання. Хоча б у когось у житті це мало вийти. Чомусь це вважалося правильним.
Просто неймовірно бачити, як сьогодні дорослі люди повторюють казку, що у владу йдуть, щоб служити народові. Хоча очевидно, що можновладці це своєрідні космонавти бажань, а влада це той космос, де бажання виконуються. Просто бажання вже не такі примітивні, і не впираються тільки у їжу чи розкіш. Але тим не менш, коли притомні люди повторюють цю маячню про скромних слуг народу, то стає страшно, які прості казки спрацьовують. Для чого талановита потужна людина витратить стільки сил та енергії, йдучи у владу? І так ризикує? Щоб служити народові? Я не бачив жодного з владців, який би відчував бодай якийсь пієтет до народу. Максимум, вони просто не хотіли йому нашкодити. Не хотіли його зачепити.
До речі, щодо бажань. З старих чернівецьких газет можна зробити висновок, що життєлюбство аристократії віталося. В ньому не бачили шкоди. Швидше, запоруку здоров'я.
І навіть якшо брати таку крайню постать, як Калігула, то він казав про себе, що належить до найгуманніших імператорів, оскільки просто вбивав та знущався над можновладцями, але не вів зовнішніх війн, тому що йому було наплювати на геополітику. Таким чином у період його правління загинуло набагато менше народу, аніж у більш «державницьких» імператорів. Я не перевіряв цей факт, але він є у Камю. Мені здається це показовим. Згадати тільки аскета Гітлера, який зробив жертвою весь народ. Та життєлюба Берлусконі, який сам став жертвою звихнувшегося народу.