На коліна? Через коліно? З колін?
Дивно те, що європейські прагнення перетворюються на дещо звичний розподіл на білих і чорних. Уповання на одних і шельмування інших. Так це вже було. Давно.
Коли революційний пил спаде, то стане зрозумілим, що фаховість ніхто не відміняв. Більше того, найморальніша ситуація, коли людина на своєму місці. Коли вона розуміє, що вона робить. І досвід підказує, що робить вона правильно. Найбільш аморальна — коли людина займається не тим, до чого покликана, а тим, що тішить її амбіції.
Ну, як завжди, порадую неприємними роздумами: хто моральніший: регіонал, який вклав гроші в український бізнес, чи опозиціонер, який перетворив його на гроші і вивів в офшори, де ті капітали працюють на інші країни (а таких чимало). Хто моральніший: революціонер, який не прораховує наслідків своїх дій, чи консерватор, який намагається стабілізувати ситуацію.
Багато говорять про люстрацію. Можливо це цікаво. Так сталося, що я нічого не вкрав, і мало думаю про людей, які вкрали. Але, чомусь мало говорять про те, що чекає пенсіонерів, що чекає українську економіку, наскільки своїми будуть почуватися в новій Україні люди, які дозволяють розкіш думати інакше, відчувати інакше. Краще чи гірше, аніж при Януковичу? Якщо гірше, то вибачте, не зрозумів. Для пенсіонера важливі не так політичні права, як права особисті: можливість купити, поїхати, пригостити. І так далі. Мені здається — тема гідна пафосу. Забрали щось у Януковича? Це чудово. Чи додасться пенсіонерам? Це питання стократ важливіше. Тепер ті, хто виступав проти влади — почуваються спокійніше. Знов чудово. Чи почуваються краще ті, хто виступає проти найновішої влади? Вже скажу, що ні. Рівень агресії до думки всупереч – зросла (навіть у порівнянні з владою Януковича!), причому неймовірно. Однодумність прекрасна? Це крок до Європи? До чого це крок?
Багато писали про почуття людської гідності, але бачимо, як прихильники людської гідності із захопленням кричали іншим людям: на коліна. До речі, стали на коліна небагато, можливо якраз ті, на кому кров. А щодо інших, здається, якось не пішло. Не знаю, що мали відчувати ці люди, яким це кричали. Але для того, щоб ставити інших на коліна, треба бути достатньо чмом. ЧМОМ. (Я не маю на увазі бойові умови, там нерви інші). Збирайте компромат, доводіть злочини, повертайте гроші державі, але якщо люди просто хочуть отримати пласке задоволення від приниження інших, то що більш наочне засвідчує рівень цих людей. Це наочне свідчення. І на більше: збір доказів (реальних), справедливе судочинство, сподіватися нічого. Підвищується чи зникла законність?
Мої нотатки надреволюційні, як не дивно. Час іде. І ті, хто сьогодні є кумирами, мають усі шанси бути затавровані ганьбою, якщо не буде встановлена законність. Якщо втрачатимуть пенсіонери. Якщо у стабільну країну не припливатимуть гроші. Якщо люди не відчують, що зміни сталися не для того, щоб ставити на коліна, а щоб підняти з колін. Інакше ті, хто сьогодні кричать переможцям “осанна”, завтра кричатимуть зовсім інше. Це може статися скорше, аніж вважають. Поспішайте з доказами. Не вигадуйте виправдань.
Коли революційний пил спаде, то стане зрозумілим, що фаховість ніхто не відміняв. Більше того, найморальніша ситуація, коли людина на своєму місці. Коли вона розуміє, що вона робить. І досвід підказує, що робить вона правильно. Найбільш аморальна — коли людина займається не тим, до чого покликана, а тим, що тішить її амбіції.
Ну, як завжди, порадую неприємними роздумами: хто моральніший: регіонал, який вклав гроші в український бізнес, чи опозиціонер, який перетворив його на гроші і вивів в офшори, де ті капітали працюють на інші країни (а таких чимало). Хто моральніший: революціонер, який не прораховує наслідків своїх дій, чи консерватор, який намагається стабілізувати ситуацію.
Багато говорять про люстрацію. Можливо це цікаво. Так сталося, що я нічого не вкрав, і мало думаю про людей, які вкрали. Але, чомусь мало говорять про те, що чекає пенсіонерів, що чекає українську економіку, наскільки своїми будуть почуватися в новій Україні люди, які дозволяють розкіш думати інакше, відчувати інакше. Краще чи гірше, аніж при Януковичу? Якщо гірше, то вибачте, не зрозумів. Для пенсіонера важливі не так політичні права, як права особисті: можливість купити, поїхати, пригостити. І так далі. Мені здається — тема гідна пафосу. Забрали щось у Януковича? Це чудово. Чи додасться пенсіонерам? Це питання стократ важливіше. Тепер ті, хто виступав проти влади — почуваються спокійніше. Знов чудово. Чи почуваються краще ті, хто виступає проти найновішої влади? Вже скажу, що ні. Рівень агресії до думки всупереч – зросла (навіть у порівнянні з владою Януковича!), причому неймовірно. Однодумність прекрасна? Це крок до Європи? До чого це крок?
Багато писали про почуття людської гідності, але бачимо, як прихильники людської гідності із захопленням кричали іншим людям: на коліна. До речі, стали на коліна небагато, можливо якраз ті, на кому кров. А щодо інших, здається, якось не пішло. Не знаю, що мали відчувати ці люди, яким це кричали. Але для того, щоб ставити інших на коліна, треба бути достатньо чмом. ЧМОМ. (Я не маю на увазі бойові умови, там нерви інші). Збирайте компромат, доводіть злочини, повертайте гроші державі, але якщо люди просто хочуть отримати пласке задоволення від приниження інших, то що більш наочне засвідчує рівень цих людей. Це наочне свідчення. І на більше: збір доказів (реальних), справедливе судочинство, сподіватися нічого. Підвищується чи зникла законність?
Мої нотатки надреволюційні, як не дивно. Час іде. І ті, хто сьогодні є кумирами, мають усі шанси бути затавровані ганьбою, якщо не буде встановлена законність. Якщо втрачатимуть пенсіонери. Якщо у стабільну країну не припливатимуть гроші. Якщо люди не відчують, що зміни сталися не для того, щоб ставити на коліна, а щоб підняти з колін. Інакше ті, хто сьогодні кричать переможцям “осанна”, завтра кричатимуть зовсім інше. Це може статися скорше, аніж вважають. Поспішайте з доказами. Не вигадуйте виправдань.
0 коментарів