Буковинський фейк для книги Гіннеса
Два тижні тому чомусь був грайливий настрій. Захотілося щось зробити. І тут відчув, що давно не брав інтерв'ю. Вочевидь тому, зухвало подумав я, що після смерті Махатми Ганді просто нема з ким поговорити. Тим не менш, почав думати над кандидатурою більш-менш гідною. Причому оглядав дописи «ВКурсі». Тут трапився мені на очі коментар Міші Шморгуна, де він цитує Пєлєвіна. І осяяло. Не те щоб я набрав телефон Віктора Олеговича (у мене старий), але інтерв'ю з ним зробив. Це, звісно, було рідкісним успіхом. Пєлєвін інтерв'ю не дає. Хіба що для Чернівці Таймс. Так трудно ж втриматися від спокуси) Прямих перепостів із сторінки ЧТ було 52. Авторських коментарів за допомогою Фейсбук було 190. І серед них, був допис Андрія Макаревича. Як з'ясувалося — спражнього. Власне, це мене чомусь і вразило))) Крім того інтерв'ю потрапило на сайт прихильників Пєлєвіна (пєлєвін.ру). Незважаючи на те, що я майже напряму показав, що це фейк, (а у Фейсбуці десь прямо про це написав, про що жалкую) текст виявився, вочевидь, настільки влучним, що мало хто на це зважив. Власне, Макаревич.
4 коментарі