Чий Майдан?

Блоґ: Сергій Воронцов

Я спочатку не зовсім зрозумів Фаріон. Мені здалося, що вона критикує ГО Майдан, але вона говорила про громадські організаціїї загалом… Але цікаво, що теза — що Майдан не є політичним, спростовується одним з головних політичних гравців. Фаріон наполягає: Майдан — справа саме політиків. А громадські організації, наполягає вона — благдатний грунт для провокаторів і кар'єрістів. До речі, суто ленінське за духом зауваження. Уривок з інтерв'ю УП.

Питанння УП: Одразу після створення нового руху «Майдан» ви також гостро висловилися про громадські організації, які намагалися зробити цей рух більш громадським, ніж політичним. Мовляв, спроби впливу на формування руху з боку «містечкових псевдо організацій» – це також технологія влади. Чому така категоричність в бік громадських організацій?

– Бо частину з них створює саме влада, щоб нейтралізувати опозиційних політиків. Я визнаю таку громадську організацію як, наприклад, «Просвіта», бо їй понад 140 років, і вона базувалася на національній ідеї. Мене не обходить жодна ГО, якщо вона не має за першорядне завдання втілення в життя національної ідеї. В Україні тисячі ГО, але чи може пересічна людина на пальцях однієї руки назвати хоча б три та ще й перелічити державницькі здобутки тих ГО?

Тому я вважаю, що проголошення руху ГО «Майдан» – це відповідь всім тим, хто хоче заробити собі політичний капітал на Майдані, називаючи це громадськими організаціями, а насправді має завдання стати політиком. Леся Українка називала таких хитроблудів «політичними партизанами». Вони кричать – без прапорів! Так, бо у них немає кому той прапор потримати. Структури і кількісного членства як кіт наплакав. Яку ідеологію вони представляють? Вони взагалі її мають? Ні, тому бавляться в громадські рухи.

кінець цитати

4 коментарі

Я к слову когда-то хотел написать статью: " Гиперболоид инженера Ленина". Про фактически открытые им методы строительства народной партии. По сути чаше всего пользуется этими законами «Свобода». Яценюк и УДАР — проекты, а не партии. Регионалы- нечто среднее. Они могли бы быть партией. И какое-то время почти были.

Закони партійного будівництва важко «приватизувати» — вони є універсальними. Однак під питанням ефективність партійності у новому столітті. Як видно, проекти, попри свою недовготривалість і штучність, зазвичай бувають не менш успішними і навіть не менш ефективними, ніж партійні структури. Для того, щоб пройти до Верховної Ради з майже однаковим результатом, «Свободі», УДАРу і КПУ довелось пройти разюче відмінні шляхи.

Думаю, на тот момент, строительство народной партии было политическим открытием. Особенно для России, где еще вполне аристократия правила.

К слову, Федорук еще в бытность мэром, на сессиях иногда с удовльствием отмечал, что насколько легче стало работать, когда в совете деловые люди, а не преставители общ. течений и др.как это было в девяностых. Идеология и под.заморочки мешали, на его взгляд, эффективному управлению.