Довганич-тест та його дві смужки

Цікавий вибір комісією кандидатури Довганича на пост директора «Букінінста». Цікавий саме, як психологічний тест, а не кадрове рішення.
Перша трактовка: Лібанова уособлює Чернівці, якими вони були, а Довганич такими, які вони є зараз. Власне, тільки тому і відбуваються подібні рішення.
Другий висновок: це тотожність, близькість Довганича і тих, хто нині керує, приймає рішення тощо. Це – люди однакові, однакового бачення світу, однакових цінностей, однакового погляду, вони говорять однією мовою.
Власне, третій висновок: попри розуміння того, що Довганич, м’яко кажучи, не дуже популярний у інтелігентській тусовці, влада показово пішла на цей крок. Якщо мислити аналогіями, це, приблизно, як гопник, який штовхає «ботана», чи плює йому на черевики і запитує: « І що?». Тут два варіанти: «ботан» цідить гопнику в щелепу і той одразу відчуває напад поваги. Інший: «ботан» прєтєрпєває, втішаючи себе міркуваннями, що все одно «розумніше». Перший варіант симпатичніший, але це справа смаку. Очевидно, що процес йде по другому варіанту. Хіба що «ботан» невпевнено пручається, але гопник вже передчуває тріумф самоствердження.
Щодо кадрового аспекту: цікаво подивитися сторінку ФБ Віктора Довганича. Це зазвичай роблять фахові кадровики.  На сторінці Довганича є політики, там є красиві дівчата, там є топові новини(переважно провокаційного змісту), досить часто Довганич підкреслює свою неупередженість і, постійно те, що для нього є святі речі (це, до речі, з психології – погана ознака). Ще цікаво, що досить часто в його коментарях звучить слово — «дибіли». Отже, все там є, на цій сторінці. Немає нічого про книги.
З особистих вражень – Довганич цікаво говорить про владу, про політиків, тіньові схеми. А про книги – впевнений – ні. Впевненість моя  йде від того, що дещо розумію в книгах і «книжниках». Хотів взяти коментар, але, очевидно, пан Довганич відбув у тривалу відпустку перед важкою працею. Телефон відключений, фейсбук не заповнювався з початку червня.
Отже, полум’яний блогер та екс-депутат знову у центрі уваги. Не здивуюся, якщо він буде приймати якісь пафосні неординарні рішення, але… саме пафосні. Навряд чи ділові. Чернівці – місто понтів. Це відомо. Питання – чи не надто вони здешевіли?

10 коментарів

Михайло Шморгун
Одна заувага. Із всіх захисників Букініста (до яких ментально належу і я сам) ніхто не подав свою заявку на конкурс облради. Довганич подав (і далі по Вашому тексту пане Сергій… типу тест).
Я особисто вивчаю питання з точки зору їх вирішення. Навіть у питанні «х.рня і постне масло» є можливість розділити «х.рню» і постне масло… Але тоді ми втрачаємо левову частину понтів на догоду можливості домовитися. Оце -«Довганич-тест»…
Святослав Вишинський
При всій повазі: інтелігентські і неформальні середовища вже перегинають палицю з «культовістю» та «уособленнями Чернівців». Почалось з фото-альбому, де кожен інтелігентний журналіст попозував на камеру, далі Марина Лібанова говорить свою «легендарність» на каналі ТВА, тепер Сергій Воронцов пише про чиїсь «уособлення». Вся дискусія з владою перетворилась на культурний ексгібіціонізм ображених.
Михайло Шморгун
І казалось би при чому тут Довганич)…
Інтелегенція як клас нікому по морді не даватиме. Це апріорі.
А якщо буде намагатися це зробити… то навіть не уявляю як це буде виглядати…
Сергій Воронцов
Святослав, я б не став ні з кого робити легенду. Але загалом кожен солдат виглядає, до певної міри, як усе військо, ось і все. Уособлення, це, мабуть, не те слово. А те, що дискусія з владою перевторилася на ексгібіціонізм… В цьому щось є. Про що я і писав колись, коли зауважив, що у протестувальників немає позитивного плану, окрім нічого не рушити. А книгарні виглядають поганенько. І рушити їх доведеться. не сьогодні, так завтра. Однак, знов таки, чому від зрушень постраждала Лібанова? Не найгірший директор.
Святослав Вишинський
Стільки книгарень у місті справді непотрібно. Міській раді варто було б віднайти просторе місце для єдиної муніципальної книгарні — це би економило і час покупців, а видатки громади, і сумувало би весь асортимент. Зрештою, діяльність такого підприємства було би легше моніторити і робити висновки про його ефективність.
Маріанна Антонюк
Святославе, мені шкода, що навіть такі люди, як Ви, недостатньо розібралися в ситуації з «Букіністом», а звідси — Ваші поверхневі висновки. Тож дозвольте внести ясність.
1. Почалося далеко не з фотоальбому, журналісти заговорили про реорганізацію книгарень уже «під завісу» конфлікту, як це не дивно.
2. Дискусія з владою ні на що не перетворилася, вона просто зайшла в тупик. Влада взагалі не реагує на спроби дискусії — а ось це якраз не дивно.
3. Не плутайте, будь ласка, власника книгарень. Вони є комунальною власністю — але не міста, а області. Тож місто, за Вашою порадою, справді могло би створити єдину муніципальну книгарню — але це буде вже зовсім інша історія, яка до нинішньої реорганізації не має жодного стосунку.
4. Книгарні, які перебувають у комунальній власності громади області, самі себе фінансують, платять оренду, заробляють на зарплату. Облрада свого часу внесла в їхній статутний фонд по кілька сотень гривень. Тож про «видатки громади» на утримання цих підприємств не йдеться взагалі.
5. І уточнення до коментаря Сергія Воронцова, який також мимохіть може дещо заплутати Святослава. «У протестувальників немає позитивного плану, окрім нічого не рушити» — це не зовсім так. У протестувальників була пропозиція до облради: відпустіть книгарні на волю, заберіть свої копійки зі статутного фонду і позбавте їх від своїх бюрократичних формальностей — затвердження директора на сесії, звітування перед облрадою (наче для цього недостатньо податкової) і т.д. Чи цей план не вважається позитивним? А плану насправді немає у влади. Бізнес-плану.
Святослав Вишинський
Всі ці нюанси мені відомі, окрім п. 5. Однак не вважаю його достатньо конструктивним — оскільки це би означало фактичну передачу низки приміщень в центрі міста у приватну власність (?). Переконаний, з рік-два їх би перепрофілювали за фактом збитковості. П. 4 навряд чи висвітлений повно — сумніваюсь, що книгарні сплачують ринкову орендну плату — швидше, чисто символічну, а відтак по факту дотуються з бюджету.
Святослав Вишинський
І вагомий момент: узагалі незрозуміло, чому міськими книгарнями завідує обласна влада, і чому, як на це вказувалось минулого літа, міська рада практично не висунула жодних пропозицій і не спробувала перейняти ініціативу. В т.ч. персонально в.о. міського голови.
Маріанна Антонюк
Приміщеннями, які орендують книгарні, розпоряджається міська рада, тож ні про яку їх передачу у приватну власність не може бути й мови. (Чи не могло бути мови. Тепер, коли (чи якщо) існуватиме єдине комунальне підприємство «Буковинська книга», яку буде легше, як Ви кажете, «моніторити» — буде легше й спрямовувати приміщення до приватизації)
Сергій Воронцов
Це, насправді. проблема, яка потребує опрацювання. запропонований план — надто якийсь — похапцем. У влади — нема справжнього плану, у тих, хто протестував, він шось дуже простий. «Художня книга» — це книгарня, яка прикрашає місто?
Когось треба захищати, а частина людей в цій системі там «дурью маєтся». пальцем не поворухнув би, аби продовжити їхній сон. Просто уявляю собі цей їхній лінивий погляд. Мав бути опрацьований план, від тих же директорів. Це нормальна річ.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте