Кафе від ЮНЕСКО
Конкурс проектів облаштування скверу біля “попівського” будинку (напроти резиденції) не так щоб привернув увагу міської громадськості. Хоча, безперечно, вартий такої уваги. Адже йдеться про територію безпосередньо біля об’єкта, який внесений до реєстру світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Усі проекти можна побачити у виставковій залі “Вернісаж” на вул. Івана Франка. Обговорювати їх у рамках невеличкої статті було б некоректним. Зауважимо лише, що переважну більшість проектів можна було б сприйняти як конкурс на те, як вдало розмістити кафе на території скверу. Досить смішно спостерігати, як на кресленнях невеличкий скверик сягає якихось неймовірних циклопічних розмірів, і десь там тулиться непомітна кафешка або щось кафеподібне..
Є підозри, однак, що члени громадської ради при міськраді будуть здивовані, як відрізняється паперове бачення від реального. Швидше за все саме кафе виглядатиме досить помітно, а скверик візуально стане ще меншим, аніж є. Я нарахував лише два проекти, де нічого такого не передбачено. Що, очевидно, є своєрідною ознакою толерантності архітекторів. Або димової завіси. Втім, не думаю, що кафе не потрібно. Чудове місце для того, щоб посидіти за чашечкою кави.
Цікаво тільки, чому архітектори не мислять скверу без кафе. Отже, проекти дають кілька варіантів розміщення такого кафе. Один з них, до речі, безпосередньо перед попівським будинком. Для мене це виглядає як очевидна безглуздість. Але архітектори, вони ж фахівці. Є варіант посередині скверу. Очевидно, що у цього проекту є той же недолік: його буде краще видно, ніж сам «попівський» будинок. І, нарешті, найбільш прийнятний варіант, з дального боку сквера (біля корпусу ліцею). Хоча і тут деякі проекти здивували. Один з них передбачає зведення досить високих чи не кількаповерхових скляних конструкцій.
Патріотичним щемом вражає проект, де біля скляного кавочуда розташований кам’яний тризуб. Про що хотілося б сказати. Десь шістдесят-сімдесят відсотків проектів вражають, так би мовити, хаосом думок… Як, наприклад, притомний фахівець міг розмістити кафе просто перед історичним будинком, головною окрасою скверу, незрозуміло. А, певно ж, не новачок. І вже багато чого наліпив. І таких дивакуватих пропозицій чимало. Це ми бачимо в архітектурі. Що ж говорити про інші галузі.
Не впевнений, що варто протестувати проти самої ідеї кафе. Хотілося б лише, щоб вона відповідала тому, що навколо. Таке собі кафе від ЮНЕСКО. А поки що, в переважній більшості, – це не від ЮНЕСКО… а просто – напрочуд нудний витвір напрочуд веселих архітекторів.
Кафе з розрахунком на естетичні почуття птахів
надія на зеленбуд
Щось з історії шахів
більш менш прийнятне розташування
Усі проекти можна побачити у виставковій залі “Вернісаж” на вул. Івана Франка. Обговорювати їх у рамках невеличкої статті було б некоректним. Зауважимо лише, що переважну більшість проектів можна було б сприйняти як конкурс на те, як вдало розмістити кафе на території скверу. Досить смішно спостерігати, як на кресленнях невеличкий скверик сягає якихось неймовірних циклопічних розмірів, і десь там тулиться непомітна кафешка або щось кафеподібне..
Є підозри, однак, що члени громадської ради при міськраді будуть здивовані, як відрізняється паперове бачення від реального. Швидше за все саме кафе виглядатиме досить помітно, а скверик візуально стане ще меншим, аніж є. Я нарахував лише два проекти, де нічого такого не передбачено. Що, очевидно, є своєрідною ознакою толерантності архітекторів. Або димової завіси. Втім, не думаю, що кафе не потрібно. Чудове місце для того, щоб посидіти за чашечкою кави.
Цікаво тільки, чому архітектори не мислять скверу без кафе. Отже, проекти дають кілька варіантів розміщення такого кафе. Один з них, до речі, безпосередньо перед попівським будинком. Для мене це виглядає як очевидна безглуздість. Але архітектори, вони ж фахівці. Є варіант посередині скверу. Очевидно, що у цього проекту є той же недолік: його буде краще видно, ніж сам «попівський» будинок. І, нарешті, найбільш прийнятний варіант, з дального боку сквера (біля корпусу ліцею). Хоча і тут деякі проекти здивували. Один з них передбачає зведення досить високих чи не кількаповерхових скляних конструкцій.
Патріотичним щемом вражає проект, де біля скляного кавочуда розташований кам’яний тризуб. Про що хотілося б сказати. Десь шістдесят-сімдесят відсотків проектів вражають, так би мовити, хаосом думок… Як, наприклад, притомний фахівець міг розмістити кафе просто перед історичним будинком, головною окрасою скверу, незрозуміло. А, певно ж, не новачок. І вже багато чого наліпив. І таких дивакуватих пропозицій чимало. Це ми бачимо в архітектурі. Що ж говорити про інші галузі.
Не впевнений, що варто протестувати проти самої ідеї кафе. Хотілося б лише, щоб вона відповідала тому, що навколо. Таке собі кафе від ЮНЕСКО. А поки що, в переважній більшості, – це не від ЮНЕСКО… а просто – напрочуд нудний витвір напрочуд веселих архітекторів.
Кафе з розрахунком на естетичні почуття птахів
надія на зеленбуд
Щось з історії шахів
більш менш прийнятне розташування
0 коментарів