Галиц и книгарни. Шоу «Слабое звено»

Вот вся прогрессивная общественность осуждает Георгия Галица за то, что он взялся за книгарни. А между тем, – он прав. Ну не во всем, конечно. Прав он в выборе мишени, в том, что нащупал подлинно слабое звено.

Говорить всерьез о том, что книжный магазин это сегодня центр культуры можно лишь тогда, когда магазин действительно эти функции выполняет: организовывает встречи с писателями, устраивает презентации книг и т.д. Иначе он просто учреждение с уснувшей продавщицей. Культурной работой занимается «Букинист» и «Украинская книга» Хавича. Все. Книжный супермаркет – коммерческое предприятие и реорганизация его не касается, насколько я знаю.

Теперь давайте оценим падение интереса к книге за последние десять лет и спросим себя – нужно ли нам столько книжных магазинов и работников этих мгазинов, которые в них умирают от скуки и безделия? Покупаете ли вы в них книги? Проверяли ли когда-либо сколько заходит в них покупателей в течении часа и с какими покупками они выходят? А выходят они обычно с шариковой ручкой, блокнотиком и др. Массовый интерес к книге объяснялся лишь тем, что когда-то она была частью индустрии развлечений. Сейчас, когда доступны в огромном ассортименте кинофильмы, когда Интернет может удовлетворить любой каприз, книга – это гурманство. А гурманов немного. И, кстати, черновицкие книжные магазины гурманов не удовлетворяют (по себе знаю). Мне жаль, что выступления против реорганизации превратились из диалога в не очень толковую перебранку. Причем к диалогу не способна ни одна, ни другая сторона.

Да, часть книгарень надо реорганизовать. Надо было еще два-три года назад. Люди там развращены безделием. Но часть! А не все! Как всегда власть подвели неуважение к людям, нежелание входить в подробности. Найди они достойное место для Марины Либановой (рук. «Букинист»), бунтующих было бы в половину меньше. Однако, всем было плевать на подробности. Имеют цурес. Либанова работала. И она не слабое звено, в отличие от многих других книгарень. Объясни представители власти сначала план реорганизации (имей они этот план) глядишь, все сложилось бы и не так скандально.

Книгарни не нужны в таком количестве. Но нужны ли на их месте банки? Ответ очевиден. В туристическом городе, каким хотят сделать Черновцы, наверно, имеет смысл поговорить о том, что на месте некоторых книгарень нужны нечто, что тоже было бы из области культуры: театрик, клуб и т.д. Но не банки, ребята, не банки. С банками угомонитесь.

И все же хотелось чтоб прогрессивная общественность сменила акцент, ударение: не против злой власти, а за здравый смысл. А против злой власти пусть борются оппозиционные политики. Они получают за это хорошие деньги. Выступать против злой власти — это бизнес, а не форма самовыражения. Но мы же прогрессивная общественность, а не бизнесмены. Не так ли? Значит выступаем бесплатно и за здравый смысл.

Сергей Воронцов
Проблема в том, что борцы за книгарни предлагают такой же безнадежный вариант, как и власть. Оставлять все как есть — бессмысленно. Реорганизовывать без плана — тоже (правда, можно залапать помещения). Господин Олейник в комментарии пишет, что когда у народа денег будет больше, он потянется за книгами. Уточню — потянется в хорошие книжные магазины. А кто их сделает хорошими? Тот, кто сейчас спит?

5 коментарів

Святослав Вишинський
Усе вірно: книгарні реорганізовувати потрібно, але не тим людям, що нині за це беруться — громадськість їм просто недовіряє. Позаяк «реорганізація» дуже скоро може перетворитись на «ліквідацію» без розбору. Нагадує ситуацію з «Кобзарем» на Центральній пл., зникнення якого не погіршили стан культури, але й не покращило його: натомість там міг би виникнути прекрасний ресторан чи кав'ярня, готель з видом на Садгору тощо, конкурс на створення якого могла би оголосити сама міська рада. З правильними інтер'єрами, меню, нормальними цінами і місцем для культурних подій як обов'язковою вимогою. Однак ні захисники «Кобзаря», ні ті, хто сприяв його знищенню, нічого оригінального не запропонували.
Захар Подкидишев
Для тих забув, або, взагалі, не знає — коли знищували «Кобзар» окремі діячі марили нав«язливою ідеєю відкрити у його приміщенні МакДональдс. Тоді, до речі, завдяки Петру Кобевку та іншим небайдужим цим діячам довелося відступити. А самий головний діяч рвав на собі сорочку і кричав, що „Кобзар“ залишиться „Кобзарем“. Що з того вийшло всі ми бачимо…
Михайло Шморгун
«Заднім умом»… можна було б у даному конфлікті використати наступний алгоритм ( він був висказаний, але мені не вистачило волі взятися за його реалізацію, через що зараз відчуваю докори совісті і несу частинку відповідальності за те що сталося, як сталося)…
1. З самого початку не переводити конфлікт у політичну площину, оскільки рішення в політичній площині залежать від політичної доцільності. Поступки влади в питанні реорганізації, були б потрактовані, як локальна перемога опозиції (а такий месидж не допустили б навіть в демократичних країнах, не кажучи про нашу конкретну ситуацію).
2. Виходячи з цього — позиціонувати проблему, як жорстку форму (але всеж) діалогу зацікавленої громади з місцевою владою. (Тут відкриваються нові можливості — від відтермінування рішення обл.ради, до прямих домовленостей про найменш болісний, поетапний та прозорий процес реорганізації, який у ЗМІ подавався б з двох сторін а) перемога громадянського суспільства б) влада — прислухалась до волі виборців і йде з ними на діалог. Обидва ці месиджі є позитивними і були б сприйнятними для обох сторін конфлікту. )
3. На публічних та (особливо) непублічних зустрічах по цьому питанню, поряд з критикою та прогнозом негативних наслідків повинен іти месидж про готовність співпраці — задля вирішення цього конкретного питання… Містком для обговорення цього питання могли стати т.зв. «громадські ради», які власне для того і створені, але ніфіга не діють…
4. Механізми тиску… Тут я б говорив про стратегічну помилку, оскільки Тиск на Г.Галиця є невиправданим. ІМХО — не можна послати в нокаут боксерську грушу… За моєю субєктивною думкою, роль пана Г.Г. є роль груші, яка приймає удари від суспільства і опозиції. Він гідно з цією роллю справляється, акумулюючи на своїй персоні весь негатив. Пан Г.Г. розуміє це і у нього на критику виробився імунітет… Саме тому вірніше було тиск направити на секретаря міської ради, при цьому запропонувавши йому «мирний договір», по якому більшість інтересів книгарнь і їх читачів були б враховані, натомість в.о. голови міста отримав би імідж людини, яка любить своє місто, розуміє його проблеми, знає міфи про нього і взагалі мислить стратегічно… Коротше, знову ж таки, — обидві сторони з честю виходять з ситуації…

Але цьому не судилося статися, оскільки за діло взялася опозиція… Тепер її слід називати «Ніцшеанською», оскільки вона завжди користується правилом «Падающего — подтолкни» і крім пафосу та деструктиву нічого для вирішення цього питання не зробила…
Сергій Воронцов
Погоджуюся, що протест має бути продуманим і організованим. Давайте потренуємося на книгарнях.
Ігор Гамаль
Хотілося б уточнити у автора публікації, як саме читати слово «книгарни»? «Кнігарні» чи «книгарни»(укр)?
І, якщо «кнігарні», то ще хотілося б уточнити, що це? Скороченя від «коні гарні»?
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте